Газета для карпаторуского народа – ЛЕМКО – в чыслі 19. за 1912 рік приносит реляцию, котра, як думам, не помістит ся в денекотрых Головах.
Отже, др Ярослав Качмарчык выголосил промову до селян-патріотів, чысленно присутных на открытю чытальні ім. Михала Качковского в Маластові. І тото є не-до-по-ві-рі-ня.
Та іщы, жебы в Ясюнці, Грабі, ци Чертіжным, та было бы піл біды. А ту – в самым Маластові. З днешньой перспектывы мож тото пояснити лем в єден спосіб – хтоси не припильнувал овечок.
Маластовъ.
(Открытье Читалънгъ им. Качковского въ Маластовгь).
Въ недѣлю 21. н ст. цвѣтня отбыло ся въ Маластовѣ открытье читальни им. Мих. Качковского — стараніями мѣстцевыхъ крестьянъ-патріотôвъ г. Мих. Ротка, г. Ив. Гбура, г. Шкирпана и другихъ. Ha тото торжество пріѣхали зъ Горлицъ адв. г. Любоміръ и канд. адв. дръ Ярославъ Качмарчикы, а также много крестьянъ зъ сусѣдныхъ селъ.
Зъ Бортного прибыли также паробкы и дѣвчата — члены хора и въ часѣ собранія прекрасно отспѣвали много русскыхъ народныхъ пѣсенъ. Собраніе открылъ г. М. Ротко. Предсѣдательомъ ввібрано г. Ив. Гбура.
По тôмъ забралъ слово г. Любоміръ Качмарчикъ и въ своей бесѣдѣ представилъ значеніе читальни передовсѣмъ для насъ русскихъ Галичанъ. Читальня для насъ — то русска школа, то нашъ русскій народный унаверситетъ, въ котрымъ учатся всѣ: и молоды и старши. О значенью Читальнѣ для русскихъ крестьянъ геворили также и сами крестьяне и взывали своихъ громадяновъ численно вписоватися въ ей члены. Дръ Ярославъ Качмарчикъ выголосилъ долгу, но дуже добрѣ обдуману бесѣду о нашôмъ политичнымъ положенію, о гоненіяхъ на русску народну организацію и цѣли тыхъ преслѣдованій… Наши враги хотятъ насъ ополячити и слатинщити нашъ русскій обрядъ… Штобы ослабити наши силы — они роздѣлили насъ, сотворили мазепинцѣвъ — украинску партію, котра тягне нашъ народъ въ объятья нашого врага. Мазепинцѣ исполняютъ плянъ, выробеный нашими врагами. Они роздѣляютъ Русь и ей силу и тымъ влечутъ насъ въ польскы объятья. Но мы не повинны ити ихъ слѣдами; наша идея — една свята Русь, а въ единествѣ наша сила и наша побѣда… Дръ Ярославъ Качмарчикъ говорилъ ищи о задачахъ русской женщины — крестьянки – матери. Не тôлько мужчины, но и женшины ПОВИННЬІ вписоватися въ члены Читальнѣ и просвѣщатася, штобы потôмъ могли выховувати своихъ дѣтей въ рускомъ духѣ и въ любвьи до св. Руси. Если мати — крестьянка научится любити Русь и ей обрядъ, то она и своихъ дѣтей научить любити русску церковь, Русь и русскій народъ… Зъ такыхъ дѣтей выроснутъ добры сынове и борцы за правду и волю нашого народа. Въ часѣ собранія барзъ гардѣ деклямували д-ца Марія Меркувачъ, Максимъ Вархоликъ и Петро Новакъ. Собраніе закінчилося пѣсньомъ: »Пора — пора за Русь святую!…«