Окрім того, же тот рік припомянули сьме собі 220 років од народжіня Александра Духновіча, Русины на Словакії припомянуть собі і далшу округлу річніцю повязану з будительом карпатьскых Русинів. В місяці юн мине 90 років, коли одкрыв ся у 1933-ім році памятник Духновіча в Пряшові.
Монументална скулптура вызначной нашой скулпторкы Олены Мандіч одкрывала ся почас Днів русиньской културы, котры в меджівойновім періоді орґанізовали ся каждый рік, і были то масовы святкованя Русинів втогдышньой Чехословакії. Од втогды собі памятник так само перешов свою страстну путь.
Памятник наперед стояв у центрі міста, в такій, мож бы было повісти, ґрекокатолицькій части міста. Стояв на площі перед духовнов семінарійов, за котров были далшы будовы про професорів, а пізніше і малый інтернат – бурса про русиньскых штудентів, на пару кроків быв єпіскопскый палац і катедралный собор.
Кедь у 1970-ых роках зачінали будовати нову будову Театру Йонаша Заборьского, місце было выбрате якраз там, де стояли будовы, якы в тім часі уж ани не былим вдяка комуністічным властямм маєтком Ґрекокатолицькой церькви, і было вырішено, же нашы історічны будовы будуть зрівнаны зо земльов, жебы збудовати новый театер, котрый є днесь єднов із домінант Пряшова.
Самособов, не міг на площі зістати ани Духновіч. Значіть, міг, бо перед новов будовов театру так само зістала велика площа, але то якбач не пасовало втогдышнім властям. Будованьом театру порішыли і то, жебы дати гет з міста будителя Русинів, а счезнув тым далшый слід по даякых Русинах.
І так памятник ішов наперед до депозіту музея, а пак ся якось подарило выбавити, же дістав місце у публічнім просторі, а не зістав десь у пивніці. А в гіршім припаді міг быти і зниченый, як то зробили наприклад з памятником Масаріка.
Но уж про Духновіча не было місце в центрі міста. Дістав своє місце коло рікы Ториса, на періферії шыршого центра міста, коло моста через ріку. Поступно і ціла локаліта дістала назву Духновічова площа. Місце, де ся знайшов монумент присвяченый будительови, має характер малого парку.
А в гіршім припаді міг быти памятник Духновіча і зниченый, як то зробили наприклад з памятником Масаріка.
Пару років тому быв єм покликаный як представитель Округлого стола Русинів Словакії на засіданя културной і народностной комісії, котра діє при пряшівскім Містьскім уряді. На місто єм мав дві головны пожадавкы.
То першов было, жебы місто нашло способ, як зафінанцовати рештаврованя памятника, кедьже уж має свої рокы, і зуб часу на нім видіти.
Русиньскы орґанізації то не можуть самовольно зробити. Єден з мало творів, котры ся по Олені Мандіч на нашій теріторії лишыли, бо комуністы майже вшытко од ньой зничіли, є Народнов културнов памятков. Реконштуркцію мусять робити професіоналы подля інштрукцій, котры дасть Памятковый уряд по своїм баданю, а тото вшытко може реалізовати лем місто, в котрого списку културного маєтку памятник є записаный.
Другов, веце смілов пожадавков было, ці бы ся не мож было задумати над тым, жебы вернути Духновіча на достойніше місце, десь до центра міста, жебы не стояв опущеный на періферії.
Кедь думате, же приобіцяли і єдно, і друге, маєте правду. А кедь думате, же ани єдно з того не зреалізовали за довгы рокы, так само маєте правду. Но в посліднім часі ся діло коло памятника Духновіча предці лем дакус порушало допереду.
Ніт, затля ся не зачало ани рештаврованя, а о місці в центрі міста так само якбач нихто з компетентных не роздумує. Лемже пару днів, тыжднів тому, зачала ревіталізація цілой околіці. Коло памятника Духновіча буде цалком новый парк, в котрім буде новый мобіліар – лавочкы і далшы елементы дрібной архітектуры, буде там нове перепоїня на уж існуючі біціґльовы стежкы, і так ся з парку на Духновічовій площі може стати достойніше місце, котре буде навщівльоване і людми, котры дакус будуть хотіти одпочінути почас свого шпортованя.
І так думам, же холем часть місії, жебы Духновіч мав достойне місце, буде в тім році сповнена. А може то буде і ліпше місце, як тото, котре бы му днесь дали в центрі міста, кебы му го дали. Теперь буде треба тискати на крок чісло два, і то на то, жебы досправды місто зачало рішыти рештаврованя памятника.
Но при тім вшыткім треба думати і на єдно омного важніше діло. Треба думати на то, жебы то не было лем о вонкашній фасаді. Треба думати на то, же реконштрукцію Духновіча, рештаврованя його одказу в нашім внутрі, нам в днешній русиньскій ґенерації вшыткым треба як сіль. Треба нам про нього достойне місце в нас самых.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА