Дописы на (жолтым) папері

Лемко – ґазета для русиньского народа – чысло 24 за 1912 рік. Допис писнаий, о чудо! для некотрых сучасных учытелів – літературным лемківскым языком (до певных границ).

Д о п и с ы.

ОТЪ ГОРЛИЦЪ.

Гей, гей, добры люде, въ свѣтѣ каждый дбатъ о своє и идутъ люде на смертъ за свою нороднôсть. Лемъ въ насъ сутъ ищи такы, што своей бесѣды вырѣкаются.

Не вѣрите ? А то естъ ихъ доста. Послухайте. Смотрю рано, идутъ горѣ селомъ за путьомъ якисы чужи люде. »Слава Богу« кажу — »Слава во вѣкы«.

Вижу, што то Руснакы, зачинамъ съ ними бесѣду: Откальсте? Руснакы? Кады Богъ провадитъ? Кажутъ што отъ Радымна, (не далеко Перемышля, тамъ де бискупъ, што нашихъ дѣтей до семинаріи не приниматъ) гварятъ, што идутъ по колектѣ на русску церковъ и вказуютъ книжку. Читамъ: Писано нибы по русскы, фонетикомъ, а пôдписаный комитетъ.

Думамъ собѣ, видишъ, якисы то не велькы тоты комитеты, кедъ не знаютъ веце, якъ въ насъ мала дѣтина, што лемъ украинскій букваръ вывчила, а русской книжкы не видѣла. Смотрю дале, кады колекторы ходили. Якемъ посмотрѣлъ, то ажъ мѣ серце зъ жалю замлѣло. Кедъ бымъ не зналъ, што гевъ Русь вѣчиста, то бымъ мыслѣлъ, што гевъ Польща и ей дѣвка Украйна. Полякы писали по пôльскы, украинскы егомосцьове и учителѣ фонетикомъ, а мѣжъ русскыми громадами нашлися такы вôтове, што писали въ книжку по пôльскы. Ужъ не еденъ газда, якъ го вôтомъ выбрали, охабилъ розумъ, або въ корчмѣ го зоставилъ. Но, люде, добрѣ знате, што рыба отъ головы смердитъ, а громадѣ отъ вôта слава: Читайте:

– Zybriano wgmi nie Kremna Hryc Dom Na nowisz wujt.

– Zybranio gmi nie Rychwał łukasz Pisar Szczyk wujt.

– Zybrano gminie Nowicia — Wirchnia łukasz michalak zastemca.

– Pentna — Tomko Gajdasz Małastów — Bortne Hryc fełenczak wujt.

— Zybranio gminie Bryzowa.

— Zybrano gminie Jawirja-

— Zybrane gmi Rostanyj wasył maslj

Ho, правда, гардѣ, нее што и гварити. Будутъ чужи люде читати и повѣдятъ; кце вамъ ся свого посла русского; якимъ правомъ, кедъ тамъ въ горахъ полякы и украинцѣ, а русскыхъ барзъ мало. А гварятъ ищи люде, што сутъ по селахъ польскы печаткы на вказъ для панôвъ зъ мѣста. Не кце мѣ ся тому вѣрити, но такъ, гварятъ. Лемкы! Русскы люде! На то-сте, штобы ся зъ васъ и свои и чужи смѣяли ?

ЛЕМКО.