Добра робота…

Представте собі таку сітуацію. Выступите з автобусу наприклад в Кошыцях, котры суть мултінародностны і опросите ся на уліці дакілько людей: Прошу вас, маєте телефонне чісло на даякого Мадяря? По пару секундах роздумованя вам одповідять, же не мають чісло на жадного Мадяря. Кідьже сьте державов повіреный вопросами народностной політікы, до свого досліджіня напишете, же Мадярі не єсьтвують. Арґумент: нихто, кого єм ся опросив в Кошыцях, котры были все і мадярьскым містом, не мав чісло на жадного Мадяря. Видить ся вам то абсурдне? Но лемже то суть новы методы етнолоґічных і етноґрафічных досліджінь. Холем на Україні то так якбач є. Але подьме шумні за шором.

Кідьже пані Оксана Пеленьска на сайті україньской редакції Радіа Свобода публіковала статю, в котрій нас почастовала такыма шумныма менами як „рука Москвы“, нашы дві рукы (не знам ці Москвы, ці Вашінґтону) Джон Ріґетті і Джеймс Кепчар-Каміньскы як заступцове Карпаторусиньского конзорція Северной Америкы навщівили Капітол, жебы собі мило побісідовати о тім, як є можливе, же хтось дашто таке пише, і жебы пояснити, о што іде в петіції. Якбач покарана редакція Радіа Свобода, жебы была „обєктівна“, публіковала 25. новембра 2014 р. статю під назвов „Русинські лідери: не хочемо зміни кордонів України“, котра обсяговала і інтервю з двома спомянутыма заступцями Русинів в Северній Америці. Не была бы то але україньска журналістіка, котра нагрызла вже і до україньской редакції Радіа Свобода, жебы тота обєктівіта, котру мала якбач наказане принести в одношіню ку статі Пеленьской, не была обєктівітов на україньскый способ. Бо такой по інтервю продовжує статя „реакційов офіціалного Києва“. Радіо про тоту реакцію ословило Геннадія Дзуренка, владного комісаря про вопросы етнонародностной політікы Україны. Но і він є якраз тот експерт, котрый быв на Закарпатю і різныма методами глядав „телефоны“ на Русинів і не нашов. Не повів прямо, же Русинів не є, лем повів, же то якыйсь неприродный рух (кідьже на них не мать телефонны чісла). Особні мам в телефоні 10 чісел на Русинів на Закарпатю і то не єм комісарь про народностны вопросы. Але, як ся бісідує, хто глядать, тот найде, хто не глядать… тому може СБУ помочі.

Векшый шок, як методолоґічный приступ пана комісаря але было то, же Дзуренко выголосив, же не суть вызнаны і невызнаны меншыны на Україні. Докінця ся може чоловік назвати „марсіанином“, значіть Русины не суть діскрімінованы. Но і пак продовжує пан комісарь о сепаратізмі і кріміналнім кодексі, што є мімо його компетенцій, як говорить. Проблем є але в тім, же такый „марсіанин“ бы досправды мав якбач меншый проблем, як мають Русины на Україні. І без того, жебы Київ вказав список вызнаных ці невызнаных народностных меншын, можеме ясно вытолковати і потведити опак того, што говорить владный комісарь.

По перше, деякы україньскы „учены“ доднесь пишуть статі і книжкы о тім, же Русины суть лем „субетнос“ україньского народа, хоць самы Русины мають свою самоідентіфікацію (нелем на Україні), язык, історію, културу і не суть з тым согласны. Напрік того, же Русинів вызнали в Закарпатьскій области, в переписі населіня были зарахованы окреме, лем як субетнос, і так ся в жадных штатістіках не ведуть, хоць в них суть далшы (веце як 20) народности, включно такого „природного“ населіня Україны як Вєтнамці, котрых є подля перепису із 2001 р. на Україні 3850. Чудне, же не были в штатістіках уведжены міджі „іншыма“ народностями, а притім о Русинах ани сліду.

По друге, кібы было правдов, же Русины суть властно вызнаны, бо не є вызнаных і невызнаных народностей, пак бы то значіло, же Україна переступать властны законы. Конкретно Декларацію прав народностей Україны із 1991 р. і Закон Україны про народностны меншыны на Україні із 1992 р. Можу вказати на такы статі тых документів, як то, же народности мають выділены грошы на своє утримованя, же мають право на навчаня материньского языка (маєме лем школы, котры не суть фінанцованы державов), існованя народностно-адміністратівных єдиниць, же Українцьом не є жадный чоловік, хто чує інше народне самоусвідомліня і міг бы єм продовжовати… Тото вшытко Русины не мають. Сьме на Україні без хоцьякой фінанчной підпоры, сьме лем субетнос і сепаратісты. Реално про них не єствуєме. Жадны права. Докінця не маме ани телефонны чісла, также о чім пан Дзуренко бісідує? Нам непотрібный київскый список вызнаных і невызнаных, бо реаліта бісідує о тім, як то є і без списку.

Гвоздик до труны забила вчершаня інформація, котру принесли україньскы медії. „Служба беспеки України“ хопила дакілько людей, котры за 9 міліонів доларів із Москвы хотіли розбігнути вытворіня далшой народной републікы, Републікы Підкарпатьска Русь. Самособов, жадны мена не были публікованы. Іщі їх якбач мусять выдумати. Все єм собі думав, же кідь раз буду мати 9 міліонів доларів, то собі можу купити шумну яхту, днесь знам, дякуючі СБУ, же ціла нова републіка з того може быти сотворена. Є інтересне, же спецслужба на то приходить якраз день по тім, што Радіо Свобода публікує статю, де ясно Русины декларують, же не суть сепаратісты. Кібы Ріґетті і Кепчар-Каміньскый выголосили перед Радіом Свобода, же сьме спомянуты „марсіаны“, не похыбую, же СБУ бы коло Великого Березного нашло днесь UFO. Так прімітівна і зопсута кампань проти Русинів є вже лем на сміх, і не мож то брати серійозно. Нажаль, і такы прімітівны арґументы, непредставительны в демократічнім світі, на Україні стачать на то, жебы сьме были неприятелі державы, жебы сьме не існовали, жебы сьме не мали права такы, як мають вшыткы остатні. Демократізуюча Україна, то барз інтересне діло. Першы плоды демокрації, в одношіню до нас, суть „над очекованя“. Лемже зіставать єден незодповіданый вопрос. Кідьже Русинів не є, не маме ани телефонны чісла, і суть лем Українці, што то за україньскых запроданців бере 9 міліонів із Москвы, жебы засновати републіку. Чом ся Українці хотять ділити од Україны? Мы, Русины, з тым нич не маєме, нас офіціално не є.

Остатній тыждень нам приніс важны факты. Приніс нам новы методы етнічных досліджінь (тото треба рекомендовати на даяку нагороду), потвердив нам, же Радіо Свобода в україньскый редакції не робить свою роботу, не робить обєктівну журналістіку, бо і напрік того, же публіковали інтервю з Русинами, такой придали позіцію, котра властно потверджує текст Пеленьской, бо зясь ся там пише о сепаратізмі і потвердив, же СБУ собі робить свою роботу аж барз добрі. Глядать неприятеля державы. Коли го не є, та го выдумать. Доказы о тім доробить до пару днів.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статю была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)ˇ

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА