Добра рада

Знова раз дізнали сьме ся, як Русинів фінанцує Кремель. Теперь вже не сьме фінанцованы лем на Словакії, в Полщі а самособов на Україні, грошы з Москвы за найновшыма „інформаціями“ беруть і Русины в Мадярьску.

Холем у світі такой паралелной реалности жыє голова Українськой державной самосправы в Мадярьску Юрій Кравченко. Тот на пресконференції в Будапешті розвивав свій талент сучасного україньского Езопа, і побісідовав о тім, же україньска народностна самосправа має приятельскы односины з русиньсков меншыновов самосправов в Мадярьску, але на другім боці чути в русиньскій самосправі вплив Росії. Навеце, і тото є важне, байкарь на челі україньской самосправы проявив ся добрый і як учтовник, котрый знать, же русиньска меншына дістане на рік коло 100 000 евр, але кідь порахуєте проєкты, котры ся роблять, то мусить стояти і 500 тісяч на рік. Но і одкыль тых 400 тісяч? То добрі знаме – Кремель дав.

Може собі пан Кравченко з властной скушености думать, же дітячі таборы, котры сам споминать, стоять 400 тісяч. Може тілько стоять україньсккы таборы про діти. Але ту пак треба ся скорше задумати, ці ся в рамках україньской самосправы не беруть грошы до кешені, бо робити дітячі таборы і схосновати на то 400 тісяч евр, то бы діти якбач до Дубая на пів рока мусили ходити. Но подьме ку фаткам.

Не знам, ці о добрых односинах з русиньсков самосправов в Мадярьску буде годен іщі в будучности бісідовати Юрій Кравченко по тім, што налляв ведра гноя на Русинів. Ведра повны неправды, циґаньства. Увірити різным такым высловам може лем чоловік, котрый не знать штандарды старостливости о народностны меншыны, штандарды прав народностных меншын в европскых державах. Не знать, бо Україна сама такы штандарды не мать, і ани здалека ся до них не приближує.

Правда є така, же ці є то Польша, ці Словкія, ці Чеська републіка, Румунія, Мадярьско, Сербія, Хорватія – всядыль в тых державах, в котрых в рамках Европы жыють Русины, мають Русины єднакы права і хоснують єднакы выгоды і фінанцованя, як і далшы, тов котров державов вызнаны, народностны меншыны. Русины в европскых державах не потребують жадны грошы Кремля, бо їх державы, котры суть про них отцюзнинов, ся о них старають, вызнавають їх, і давають їм условії, котры суть потрібны про їх розвиток.

А правда є і така, же як раз Русины, народ без властной державы, не принимають окрім грошей з державных бюджетів своїх держав, в котрых жыють, жадны далшы грошы. Бо не мають властну державу в тім смыслі, жебы то была русиньска держава. Їх державами суть тоты державы, в котрых жыють. Покля тоты, што найвеце кричать, належать ку тым народностям, котры окрім грошей з державного розрахунку державы, в котрій жыють, беруть іщі часто підпору і з держав своїх домовскых. Мадярі на Словакії з Мадярьска, Словаци в Мадярьску зо Словакії, і так бы сьме могли выраховати вшыткы державы і вшыткы народности включно Українців. І україньска меншына в різных державах Европы нераз діставать різныма способами підтримку з Києва. Або ся робить ґешефт держав. Як наприклад то, же Словакія дала Українцям просторы в Пряшові, Україна Словакам в Ужгороді. Значіть, хто ту бере загранічны грошы? Русины істо ніт.

І што дотулять ся „російского впливу“, котрый пан Кравченко чув у Русинів, думам, же в каждім народі, і писав єм то вже нераз, найдуть ся конзерватівці, лібералы, соціалісты, комуністы, проросійскы, проамерицькы, нудісты і біціґлісты. Но на основі даякого „властного почутя“, на основі стрічі з чоловіком з даякого народа, не мож бісідовати, же цілый народ є такый або іншый. І підкреслюю, же як раз Світовый конґрес Русинів нераз выразив ся, же нашов найліпшов путьов є путь европска, путь одкрытых граніць, котры нам уможнюють співпрацовати міджі собов, кідьже сьме мы, Русины, розділены в різных державах. Докінця Світовый конґрес Русинів підпорив у своїй резолуції европску інтеґрацію Україны, бо Русины знають, же як раз там жыє найвеце Русинів і як раз з нима є найскладніше мати контакты, кідьже стоять мімо сполочного европского простору, навеце невызнаны властнов державов.

Про пана Кравченка і йому подібных маю добру раду. Покля собі думать, же Русинам потрібны грошы з Москвы, бо їм державы давають мало, є ту рішіня. Най пан Кравченко і йому подібны лобують в Києві, жебы вызнати Русинів за корінный народ днешньой Закарпатьской области Україны, за окрему народностну меншыну Україны, най собі тоту меншыну возьме Київ під свої крыла, і най єй фінанцує, жебы могла розвивати ся. Пак уже не буде треба грошей з Москвы. Але пан Кравченко добрі знать, же жадны грошы з Москвы не суть ани теперь, і же їх ани не треба. Тадь сам сидить в Мадярську і не скаржыть ся на грошы…

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА