5. жолтня 1844 рока в селі Мала Мартинка (бережскій комітат) народил ся Євгеній Фенцик – будитель, грекокатолицкій священник, педаґоґ, писменник, культурно-політычний діяч. Вчыл ся в ужгородскій, а пак в сатмарскій ґімназиі. Скінчыл студиі на теолоґічным факультеті Віденьского університету. Служыл, як священник, в вельох селах на Підкарпатскій Руси. В часі поступлюючой мадяризациі грекокатолицкой церквы был фурт переношений през владикків по ріжных парафіях. Окрем реліґійной діяльности, Євгеній Фенцик провадил освітову діяльніст. Был выдавцьом і редактором двотыжденника Листокъ, котрий печатаний был головні в язычю, але до нього од 1891 долучений был популярний Додатокъ, котрый был выходил в русиньскым языку.
Отец Євгеній Фенцик писал вершы (поему Коріятович), оповіданя і повісти з жытя інтеліґенциі і священників: Нищие духом, Учитель Неборака. Был автором історичной драмы Покорение Ужгорода, як тіж шкільных учебників до фізыкы, природы, істориі і ґраматыкы та публицистычных статий. Окрем того выдал дві церковно-богословскы книгы і опубликувал в журналі „Листок” около 200 проповіди на вшыткы свята церковного рока.
О. Евгеній Фенцик вмер 5. грудня 1903 рока в селі Горичньово.
Його діяльніст была переполнена патріотизмом, і активном діяльністю против вынародовліню Русинів. Зато заслужыл собі на мено єдного з будителів народу. В 1926 році в Ужгороді, Общество Карпаторускых Студентів «Возрожденіе» в чест Євгенія Фенцика поставило памятник, котрого авторком є Олена Мондич.