21 лютого святкуєме Медженародний Ден Материньского Языка.
Деклярация “підтримуваня языкового і культурного зріжницюваня і про языкове богатство” была оголошена на ХХХ засіданю Ґенеральной Конференциі ЮНЕСКО 26 жолтня 1999 р. в Парижы.
На більше як 6 000 языків хоснуваных на світі праві половині горозит вмертя (в тым і лемківскому языкови), ЮНЕСКО прагне підтримувати языкы як ознаку культурной і нацийональной приналежности люди.
Шторічне святкуваня того дня направлят увагу на меншыновы языкы, котрыма актывні послугує ся наштоден менше як 10 000 люди. Часто тоты языкы не передає ся наступным ґенерациям і сут призабыти. Є барз дуже языків, котрыма бесідує менше як 100 осіб, а ани не сут удокументуваны.
Днес мож мати рефлексию, кілько з Лемків наштоден радит в родинах, ци в публичных, шкільных, церковных, медияльных і інчых сферах в материньскым языку? Ци треба розвивати наш язык, вчыти ся го і хоснувати в бесіді і в писмі?
Можеме задумати ся над формами противдіяня і голосу лемківского потупліня і осуджыня мотывуваных іґноранцийом і ідеолоґічным антилемківскым шовінізмом нападів на лемківскій язык, шкільництво і лемківску філолоґію і над браком заінтересуваня самых Лемків чытальництвом лемківского слова.