Де закон не мать ясно, язык не пустить

Веце як 20 років ся русиньскы актівісты вшыткыма можныма средствами через платну леґіслатіву намагають, жебы назва Русин-Українець, ці далшы детермінанты одводжены од той назвы, дістали ся раз і на все до історії. Напрік тому, же Словеньско знає дві окремы народности – Русинів і Українців, дотеперь ся кликаню Русинів перед законом не дістало жадной позітівной одповіді, котра бы рішала, про них так важный вопрос. Цілу сітуацію наконець але не мусить змінити леґіслатіва, но язык.

Андрій Лиґа, русиньскый актвісіста, мав цілком інтересну думку. Хоць є сам правник, не сполігав ся на правне рішаня того проблему, а зробив то, што може мали Русины зробити вже давніше. Кідь нам не знате помочі на основі платной леґіслатівы – хопиме вас, дорогы нашы братя Словаци, за язык. І то дослова. Лиґа написав на інштітуцію, котра у вопросах словацького языка є вырішальна. Конкретно на Языконаучный інштітут Людовіта Штура, котрый належыть під Словацьку академію наук. Опросив ся, ці є можне, подля кодіфікованого языка, хосновати назву Союз Русинів-Українців Словацькой републикы, з тым, же пояснив вшыткы історічны факты і сучасный став на Словеньску. А одповідь? На розділ од вшыткых урядів, до котрых ся писало дотеперь, і котры все дали одповідь таку, жебы ся основно не мусило рішати нич і не погнівали ся Русины-Українці, дав Языконаучный інштітут одповідь пряму- таку назву не мож хосновати.

Інштітут у своїй одповіді написав ясно – кідьже на Словеньску єствує і народность русиньска і народность україньска, Русин є назвов про члена русиньской народности жыючой на Словеньску а Українець назвов про члена україньской народности жыючой на Словеньску, або жытеля Україны. На основі того так науковці, ні русиньскы, а словацькы, ясно потвердили, же кідь днесь не єствує народность Русин-Українець, мав бы і союз, котрый хоче здружовати дві народности Русинів і Українців, мати в назві ні злучку Русинів-Українців, але злучник „і“, значіть Русинів і Українців. І навеце, знова підкреслюю, же то погляд словацькых языкознателів – кідь суть членами лем Українці, пак не може мати в жаднім припаді в назві Русинів а мала бы ся орґанізація переменовати на Союз Українців. Кідьже ся їднать о дві народности, не мож їх споїти до єдной як, подля інштітуту, не мож писати о Чехах-Словаках, ці Анґлічанах-Німцях. Покля ся їднать о приназывникы, там мож хосновати споїня русиньско-україньскый лем в значіню „русиньскый і україньскый“, што може быти наприклад словник, ні култура.

Така є в куртости одповідь інштітуту. Підписана єй пані Сібіла. Ні тота ґрецька, славна, але Місловічова. Но і так бы то могла быти цілком добра і правдива „проґноза“ про нас. Інтересне є, же там, де собі держава і єй уряды цілы рокы не знають дати рады з нашым проблемом, дав собі рады Языконаучный інштітут за тыждень. Самособов, тото не є ани здалека перемогов в борьбі за одстраніня кривды, котра ся ту цілы рокы толерує. Але може то быти добрым зачатком і основов того, одкы бы сьме ся могли дале одразити. Таксамо ся нам вказало, же кідь когось не інтересують факты і законы, може дістати „по языку“. Бо де закон не мать ясно, язык не пустить.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА