Де рука, а де голова…

Списованя людей уж помалы місяць проходить і в Польщі. Точно так як єм „пророковав“ перед часом, ани в Польщі не потребують українізаторы робити кампань, тоту роблять лем Русины – Лемкы. Они собі тихо почекають, тадь резултаты суть все „їх“, не нашы.

Але жебы сьме не робили кривду, предці лем штось ся появило і в рамках „їх“ кампані. В часописі Ватра, котрый выдавать українізачне Об’єднання лемків, найдеме в другім тогорічнім чіслі статю Наталії Гладик, котра хоче пояснити діла ку списованю, бо як в назві статі пише: твій выбер – то наша сполочна справа.

Не буду розписовати вшыткы нич не бісідуючі речіня, котры аж пречудесно може дати чоловік до єдной статі. Но треба признати, же кебы быв конкурз у „whataboutism“, по нашому „блаблабла“, мав бы єм по прочітаню статі єдного з фаворітів. Уж ани не буду розоберати на дрібны то, же по прочітаню статі чоловік ани не знать де є север, ани не знать як ся кличе, а не жебы іщі знав, як, што і де у списованю выповнити.

Но векшу увагу треба звернути на часть статі, в котрій авторка пише о „карпаторуськім народі“, котрый є „російсков ідеолоґійов“, і котрого ідею підтримує „дакілько науковців“.

Правда така, же кебы тот текст мав быти ку списпованю народа в році 1901, а не в році 2021, пак бы сьме о „карпаторуськім народі“ годны были полемізовати. Но бізовно не в контекстах „російской ідеолоґії“. Є правдов, же тот термін хосновав ся меджі Русинами, і меджі будителями, но то період 19-го і 20-го столітя. А треба підкреслити і то, же не быв хоснованый вшыткыма, а уж нияк не мав нич з „російсков ідеолоґійов“.

Де ся авторка статі забыла в часі, не знаме. Но днесь ся хоснує термін русиньскый або карпаторусиньскый народ, і є то так вже дость довго на то, жебы то хтось, хто о тім іде писати, знав. Але карпаторусиньскый бы не пасовав так до „російской ідеолоґії“ як карпаторуськый, гейже?

Знам, оно то вшытко вызерать як таке штось нешкодне, але не є то так. Думам, же за тоты цілы рокы, за котры сьме доказали знова ся підняти з колін по довгых роках „неіснованя“, кедь сьме досправды як Фенікс мусили встати з попела, уж і цалком старчіло прямых і непрямых обвиньовань, же сьме якась російска ідеолоґія, розумій – рука Москвы.

То, што бы сьме мали робити, то не є чеканя, же они з тым перестануть. То, што бы сьме мали робити, є зачати такы справы рішыти судом.

Є предці много судных процесів, котры рішыли, рішають і будуть рішыти меншыновы права, народностну ці расову ненависть і так далше. І видить ся мі, же і в нашім припаді буде треба іти остро. Не є предці нормалне, кедь народностну приналежность, пересвідчіня чоловіка хтось означує пейоратівно як російску ідеолоґію ці руку Москвы.

Думам, же тым, котры днесь мають легке перо в тім, жебы Русинів так означовати, бы мали барз тяжкы ґамбы, кебы треба было перед судом доказовати то, што пишуть. І думам, же бы старчів єден такый судный прецеденс, жебы решта барз мерьковала, ці до такых справ хоче ся сама затягнути.

Але кедь уж глядаме руку Москвы і російску ідеолоґію, пак єм якраз на тоту тему недавно чітав добру анекдоту. Писало ся в ній, же каждый глядать всядыль руку Москвы, але голову нихто не глядать.

Кедь ся бавиме о руках і головах, пак треба припомянути єдно. Українізація Русинів была прията комінтернов якраз в Москві під веджіньом російскых комуністічных ідеолоґів.  Но і теперь уж най собі каждый сам найде окремы части того „російского тіла“.