Данайскый дар

То, же од 1989-го року не пришла на северовыход Словакії, котрый є природным реґіоном Русинів, ани єдна векша інвестіція, покля ся за тот самый час роскрали, пардон, спріватізовали вшыткы фабрикы, котры в тім просторі перед тым існовали, приносить уж пару років свої плоды. Нима є выселенецтво і звекшованя середнього чісла віку жытелів русиньскых, но в многых припадах і словацькых сел.

Сітуація в дакотрых селах дішла так далеко, же собі містны жытелі не суть способны выбрати старосту або сельскых депутатів. Нихто не кандідує. Причіны ся затля вказують дві-три. Будь суть жытелі перестарілы, і нихто з них вже не має дяку взяти тот „крест“ на свої плечі, є їх барз мало навеце перестарілых, або в селі може і суть молодшы люди, котры бы то взяли, но еконімічна сітуація села, наприклад вядка ґаздованю пепередніх старостів, є така, же не є з чого ани „світити“, припадно на грошах сидить іщі і даякый екзекутор.

Подля сучасных законів Словацькой републікы ся можуть выписовати доповнюючі выборы (донеконечна), но покля ся нихто до выборів не голосить, село зіставать фактічно нефункчне і не є законный способ, як сітуацію вырішыти. За село потім не має хто підписовати основны документы і то значіть наприклад і то, же там єдного дня перестануть ходити по смітя, ці перестануть фукнціоновати іншы основны справы.

Ноторічно знамым припадом такого села є русиньска Ондавка. Село із 18-ма жытелями є в довгах, котры має на старости екзекутор. Было там сім ці вісем выписаных доповнюючіх выборів, но без успіху, без кандідатів, тадь хто бы тото хотів взяти на свою голову. Ондавчане бы радо приєднати ся до близкого Бехерова, но сучасны законы не знають способ, як тото зробити. І так їм Бехерів холем помагать в основных справах, із доброй волі, і старать ся їм о одвоз смітя ці одпрятаня драгы в зимі. Но не мусив бы. Єдным із новшых припадів є далше русиньске село Кореївці. Так само безнадійный припад.

Як раз в повязаню із Кореївцями Михал Калиняк, говорця Здружіня міст і сел Словакії, про медії повів, же ся рихтує закон, котрый бы мав уможнити вырішіня сітуації такых сел. Нефункчны села бы ся подля нового закона, котрый ся може схвалить в парламенті іщі тоту ярь, мали приєднати до найблизшого села. Но кідь ся посмотирме на параґрафову верзію пропозіції закона, тот дарунок аж так барз не пахне, і не є ани ружовый.

По перше, приєднаня села ку сусідньому селу зачне рішыти Окресный уряд вже по двох неуспішных выборах. Без того, жебы жытелі мали можливость іщі раз мати выборы. По друге, бракує там речіня о тім, жебы ся выжадовала згода жытелів нефункчного села о приєднаню ку селу другому. Закон встановлює лем то, же з тым мусить быти согласне село (і то лем староста і депутаты), до котрого ся має нефункчне село приєднати. Конштітуція Словацькой републікы знає референдум, і тот містный, пак чого тото средство демокрації не схосновати як раз при так важнім вопросі, коло котрого навсе счезне з мапы світа ціле село? По третє, закон нияк не бере до увагы народностный прінціп. І то є тото найгірше в народностно змішаных реґіонах.

Покля піде, в припаді Русинів, о село, котре має довкола лем русиньскы села, і до єдного з них буде приєднане, махнув бы чоловік руков над першыма двома фактами, котры спохыбнюють то, же закон в такій верзії буде добрый. Тадь село зістане русиньске, зістануть нашы таблічкы, языковы права ітд. Хоць є ясне, же ани в тім припаді то не буде добра верзія закона. Но покля ся задумаме над тым, же село ся може находити в діаспорі меджі словацькыма або вже пословакізованыма селами і буде автоматічно приєднане до словацького села без того, жебы ся ку тому могли Русины выразити, або же ся село може находити на граніці русиньского і словацького населіня і якыйсь урядник з метром в руці на мапі вырахує, же найближе є словацьке село, до котрого будуть Русины приєднаны, потім вже можеме говорити о важнім проблемі.

Приєднаня тзв. нефункчных сел до тых функчных є моментално єдине рішіня, о тім не є бісіды. Іншым рішіньом бы было лем вернути жывот, значіть роботу, до тых сел, але при братіславскім неінтересі о выход Словакії, а нелем о русиньскы реґіоны, котрый ту є майже тридцять років, є то затля лем sci-fi. Но в тій сітуації бы мали мати люди можливость рішыти самы, не урядник з тинтов на рукаві од кошулі, де і хто ся приєднать. Приєднаня без народностного прінціпу може значіти, же нашы села будуть поступно заникати і будуть з них на основі рішаня даякого пана або пані в канцеларні части словацькых сел, в котрых вже ниґда не будуть мати Русины над 20 процент населіня, і так ниґда вже не будуть мати свої меншыновы языковы права, счезнуть русиньскы таблічкы і могли бы сьме продовжовати. Єдным словом – асімілація. Навеце, тото не буде проблем лем русиньской меншыны, дакотры мадярьскы села на тім будуть єднако, о решті меншын вже ани не бісідую.

Закон іщі не має дефінітівну подобу. Іщі є час, жебы дашто зробити. Жебы до тексту дати і такы прінціпы, котры бы были демократічны і хоронили бы ся меншыны. Но покля бы перешов в тій верзії, в якій є теперь, вопросом буде, ці новый закон, котрый має быти про нефункчы села даром, жебы вырішыти їх сітуацію, не буде, головно про села з меншыновым населіньом, даром данайскым. Вопросом буде, ці такє рішіня, котре не буде брати до увагы народностный прінціп, і котре буде закон дозволяти робити урядникам без выражіня жытелів нефункчного села, не буде меншына годна брати як рішіня, котре веде ку однародньованю меншынового населіня. Тото є в словацькій конштітуції заказане. І теперь бабо радь.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm. Жрідло фотоґрафії: pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА