Далшый важный черепок до мозаікы історії нашого театру і перекладів театралных пєс

Пару тыжднів тому дістала ся нам до рук нова публікація, яка была выдана Выдавательством Пряшівской універзты, і котрой редакторами суть двоми літературознателі з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – Валерій Падяк і Михал Павліч.

Книга має назву Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака, і была выданя з нагоды 65-ой річніці театралного діятельства Ярослава Сысака (звыкне ся писати і як Сисак, але зохабляме подля назвы публікації), русиньского актора, режісера, драматурґа і директора наперед Україньского націоналного театру, пак Театру Александра Духновіча в Пряшові (ТАД).

Продовжіня серії

Нова публікація – то продовжіня Серії ТАД, котру Падяк з Павлічом почали у 2021-ім році выданьом книгы Театер Александра Духновіча: 30 років, выбор із репертоара.

Валерій Падяк, котрый довгодобо занимать ся в рамках свого баданя і русиньскым театром а драматурґійов, вже давно мав тугу выдати пєсы, котры ся за многы рокы в театрі назберали, кедьже вшыткы зіставали в рукописах в театралнім архіві.

Зрозумів, же тоты переклады, котры свідчать окрім іншого о повноцінности нашого языка, треба вытягнути на світло світа і в книжній подобі, котра ту зістане.

Самособов, за веце як три декады русиньского Театру Александра Духновіча назберало ся величезне множество пєрекладів пєс (театер робить штири, даколи пять премєр в сезоні), і так лем малу часть, конкретно десять текстів было мож дати до споминаной публікації.

Но єдночасно в тім чіслі перекладів світило много раз мено Ярослава Сысака, котрый зробив десяткы перекладів про наш театер.  І так выникла думка, жебы друга публікація із Серії ТАД была присвячена лем тым перекладам, котры робив про ТАД Сысак.

Ярослав Сысак

Народив ся Ярослав Сысак 28-го мая 1939-го року в селі Пыхні, Снинського окресу, у втогдышній Чехословакії, до родины священика.

По абсолвованю середньой освіты на Педаґоґічній школі в Пряшові наступив як вісемнадцятьрічный до драматічного колектіву втогдышнього Україньского націоналного театру в Пряшові, де быв актором аж до 1966-го року. Пак пішов штудовати на Театралный інштітут Карпенка-Карого в Києві, де закінчів у 1971-ім році одділіня режії.

Пак вернув до пряшівского театру, в котрім майже три десяткы років робив режісера, єден час умелецького шефа, а од 1982-го до 1998-го року быв і директором. Якраз на посаді директора застигли го і політічны зміны в бывшій Чехословакії.

Сысак, єднако як Турок-Гетеш, быв нелем тым, хто як директор підписав ся під трансформацію театру, але постарав ся і о русиньскый репертоар.

Од другой половины 1980-ых років появляли ся в україньскім театрі і пєсы по русиньскы, у 1990-ім році під директором Сысаком змінив театер назву на Театер Александра Духновіча і став першов офіціалнов русиньсков інштітуційов по 1989-ім, а єдночасно перешов лем на русиньскый язык на сцені.

За тото мають велику заслугу Василь Турок-Гетеш, котрый робив драматурґа театру, а так само Ярослав Сысак як директор.

Сысак, єднако як Турок-Гетеш, быв нелем тым, хто як директор підписав ся під трансформацію театру, але постарав ся і о русиньскый репертоар. Понад двадцять пєс, котры грали або грають ся на нашій єдиній професіоналній сцені у світі по русиньскы, суть перекладом Ярослава Сысака.

Театер очарив нелем його. Жывот Талії присвятила і його небіжка жена Марія а дівка Ярослава, котры так само наступили іщі до втогдышнього Україньского націоналного театру, а пак стали тварями ТАД, причім дівка є доднесь членков драматічного колектіву.

Высше спомянуты, але і далшы факты з плодного театралного і літературного жывота Ярослава Сысака были рішучіма, же Падяк із Павлічом присвятили далшу публікацію якраз його перекладам.

Од Папгаргая по Ільфа-Петрова

Самособов, ани в тій публікації не подарило ся надруковати вшыткы переклады, котры Ярослав Сысак про наш театер зробив.

Но редакторы представлюють інтересный діапазон пєс, причім першый переклад мав свою премєру 19-го децембра 1990-го року, а тексты ідуть аж до сучасности, значіть, найдеме в публікації пєсы, котры были премєрованы лем недавно, і суть в сучаснім репертоарі ТАД.

480-сторінкова публікація приносить чітательови дванадцять перекладів пєс. Найдеме там світову, але і русиньску класіку.

Конкретно іде о пєсы Алойз Мырштік – Вілем Мырштік: Маріша; Іван Стодола: Бачова жена; Дюра Папгаргаї: Аґафія – старого попа дівка; Дюра Папгаргаї: Два листкы до Єрусалима; Дюра Папгаргаї: Сконана кавалерія; Петер Ковачік: Словацька рапсодія або Корчма під зеленым стромом; Алфред Жаррі: Краль Убу; Олексій Коломієць: Фараоны; Йозеф Ґреґор Тайовскый: Обіцянкы; Михал Валчак: Пісковиско, Ілья Ільф – Євґеній Петров: 12 стілців; Леонід Андреєв: Любов до ближнього.

I тов публікаційов потверджує ся, же наш язык є і языком найвысшой културы – театру.

Суть то переклады із чеського, словацького, французького, російского, україньского языка, але і з войводиньской варіанты русиньского языка, а наш театралный класік Дюра Папгаргаї має в публікації аж три пєсы.

Нелем переклады

Публікація не є лем надрукованьом перекладів, котры Ярослав Сысак за десяткы років про Театер Александра Духновіча зробив.

Книгу збогачує курта творча біоґрафія Сысака, але так само і велике інтервю з нашов театралнов особностьов. Обидві части публікації приготовив Валерій Падяк. Так само в книзі находять ся знимкы, ці жо жывота Сысака або з пєс, котры інсценовали ся на дочках ТАД.

Додатком книгы є і список премєр пєс, котры в роках 1990 аж 2022 на русиньскый язык переклав Ярослав Сысак, якый приготовив Михал Павліч.

Нова публікація з рук Валерія Падяка і Михала Павліча Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака є далшым важным черепком до мозаікы історії нашого театру і перекладів театралных пєс, на што Русины можуть быти правом гордыма.

Бо і тов публікаційов потверджує ся, же наш язык є і языком найвысшой културы – театру.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА