Далівскы спомины Михала Матлаґы (1. част) – 70 процент – субота, 20.00 год.

Уважны туристы, якы в селі Дальова захотят ближе призріти ся на церков св. Параскевы з 1933 рока ци на старый омного старшый цмонтір коло ней, звернут увагу і на дост великій деревяный крест. Він цілком простый, без жадной прикрасы. Поставили го мешканці Дальовы, вывезены на Радяньску Украіну в 1945 році і напис на ним зложыли по украінскы: «ХРЕСТ пам’яті, скорботи і надії. Дідам і Прадідам нашим, які залишились тут навіки у рідній землі. 1992 р.».

На тій маленькій табличці тілько сконцентрувано, ляконічні выражены вшыткы почутя і мысли… Цікава прикмета: діды і прадіды пошануваны в такій спосіб, же написаны з великой буквы. Бо ім так ся належыт – Дідам і Прадідам. Для ня тіж барз важне, же сплели ся ту во єдино не лем памят і скорбота, но і надія.

Днеска бесідуєме власні о тым, як жыли Лемкы в Дальовій вчас фашыстовской окупациі і як были выселены на схід. Осіню в сорок пятым, коли Далівців возами везли на стацию в Вороблику, Михал Матлаґа з Золочова мал уж такой пятнадцет років. Добрі тото памятат. І оповіст днеска і нам…