Чорно-біла Лемковина

Станіслав Криціньскій одкрыват перед нами кавальчык свого приватного архіву. Хоц видіти ся може, же 700 знимок то не такій зас кавальчык, але знаме тіж, же цілый архів то десяткы тисячів знимок – з Лемковины, Бєщадів, Погіря, Розточа, Мазовша, Підляша. Найновше выдавництво, альбум «Низкій Бескід в фотоґрафіі Станіслава Криціньского» то Лемковина, котрой неє, до котрой тужыме і до котрой мож вертати уж лем так – на папери.

«Першый раз почул єм лемківскій язык в склепі в Бортным, літом 1975 рока, вчас вандрівного табору. Товды село выглядало іщы як жывый скансен – векшіст домів то были типовы лемківскы хыжы крыты кычками» – пише на початковых странах альбуму автор.

«Низкій Бескід в фотоґрафіі Станіслава Криціньского» то головні знимкы, часом дополнены короткым одавторскым коментарьом. Просто знимкы бесідуют самы за себе. Вшыткы фотоґрафіі сут чорно-білы, кажда має датуваня і подану докладну локализацию. «Барз дбал єм, жебы каждый неґатив был описаный, што до кляткы. Мусіл єм знати, же то єст напр. Бортне хыжа номер 40, а не якіса там хыжа на Лемковині» – повіл в бесіді з нами автор.

Лемковина якой уж ніт

«Виділ єм, же тот світ гыне, oсобливо терены, котры были выселены. Іх обєкты не мали реальных опікунів, ани церкви, ани хыжы. Видно было, же аж і коли мали якісых хоснувателів, то они не дбали о них, може лем жебы ся вода не ляла досередины церкви, але іконостас то уж ім часто перешкаджал – розмонтовували, давали на під. Векшіст будівель – хыж, шпіхлірів і решты, сыпала ся. Новы осадникы не мали горшів, жебы то ремонтувати. Просто зачал єм то фотоґрафувати» – оповідат Станіслав Криціньскій.

Фотоґрафіі презентуваны в книжці зроблены были головні під конец 70. років і в 80. роках ХХ ст., тіж в рамках «Акциі Опис – Лемковина». Был то документацийный табір запису і опису нематерияльной і материяльной культуры Лемків, задуманый Анджейом Вєльохом і веденый студентами зосередженыма при Студентскым Кружку Бескідскых Провідників. «В 1979 р. рушыла задумана мном Акция Опис – Лемковина, основа котра была в тым, же студенты вандруюучы по Низкым Бескіді на специяльных таборах, веденых провідниками зо СКБП, бесідували з мешканцями сел і описували найдены сліды давности, мали зберати знаня о тых горах, котре пак мало трафити до нашых публикаций. Ішло о удокументуваня вшыткых слідів лемківской культуры – материяльной і духовой» – пише во вступі до альбуму Анджей Вєльоха.

Знимкы упорядкуваны сут селами, а тоты ідут за азбучным шором. Вандруєме Лемковином од Ізб і Перункы на заході по Лупків і Туряньск на сході. Видіти бы ся могло, же тых 30, 40 років тому, коли знимкы были роблены, то іщы не так вельо. Конфронтация теперішнього краєвиду з тым, што затримане на знимках, єст тяжка. О кілько церкви ся заховали, велика част камінных крестів тіж, о тілько традицийна деревяна лемківска архітектура властиві уж не істнує. Новых хыж в лемківскым стили ся не ставлят, не бесідуючы уж о інчых елементах загороды, а стары западают ся в собі, сут розбераны. Часом перерабляны, часом ремонтуваны.

«Істория безощаднo допомнула ся о тоты барз бідны, але прецін по свому щестливы, похованы глубоко в долинах села. Война, повоєнна партизантка і вкінци безвзглядны, брутальны выселіня знищыли лемківскій міркокосмос, але тоты кыршыны, котры з него чудом остали, тіж по роках не вытримали тиску цивілизациі, уступуючы перед тым, перед чым не даст ся втечы, перед змінами» – спостерігат Анджей Вєльоха.

На веце як 700 фотоґрафіях поміщєных в альбумі видиме Лемковину з єй хыжами, шпіхлірями, загородами, церквами, цмонтерями, капличками, крестами, дорогами, уж товды старыма – деревами, природом, але тіж – з людми. Част знимок вказує культруне жытя Лемків тамтого часу, видиме єдну з першых лемківскых ватр в горах, кєрмешы. Видиме участників райдів як туристів та як участників ремонтовых таборів, вчас котрых ратуваны были лемківскы памятникы.

Станіслав Криціньскій од 1980 рока зачал орґанізувати інвентаризацийны, пак тіж ремонтовы, таборы «Надсаня» в рамках спомненой скорше Акциі Опис. По роках, коли «Надсаня» перестало діяти, єден з іх участників, Шымон Моджеєвскій перенял стараня, основал перше Неформальну Ґрупу Камінярів Маґурич, котра перелша в Стоваришыня Маґурич – і дале ремонтувал цмонтері, што зрештом робит по днес.

Найвеце, бо тридцет пару стран посвяченых є Вільхівци. Місце то є певно найблизше авторови знимок, бо од 1982 р. реґулярні приізджат до єдной з хыж, быти гын і товаришыти місцевій соспільности в святочным часі ци то при штоденных роботах, ци тіж просто одпочывати на Лемковині.

Станіслав Криціньскій

Станіслав Криціньскій (вр. 1954 р.) – польскій інжынєр хімік, од років занимат ся історийом і краінознавством – головні обшыри Карпатскых Гір. Є автором чысленных публикаций. Першу, о церквах в Карпатах, написал і печатал уж в 1979 році, коли на рынку не было праві нияк літературы звязаной з обшырю полудньово-східньой Польщы, або были тенденцийны. «Деревяны церкви в Карпатах» дождали ся парох ревыдань. Актуальні доступне є четверте, знане як «Церкви в Бєщадах». Парудесят книжок о Бєщадах, Перемышльскым Погірю і Лемковині печатали ріжны выдавництва, м.ін. СКБП, Реваш, Лібра, а тіж сам через даякій час в половині 90. років ХХ ст. был своім выдавцьом. Його авторства є популярна трилоґія о істориі Лемковины: «Лемковина по обох странах Карпат» (2015), «Лемковина. Час войны і миру» (2017) та «Невтрачена Лемкковина» (2018).

Найновша публикация, «Низкій Бескід в фотоґрафіі Станіслава Криціньского», вказала ся стараньом коросняньского выдавництва Рутенус, специялизуючого ся в реґіоналиках. Автором вступу є выміняный уж Анджей Вєльоха, зас за концепцию альбуму, выбір знимок і редакцию одповідат Якуб Лобоскій.

Альбум мож обзерати в Бібліотеці Руской Бурсы.