Честь і слава… історії

Каждый рік в септембері в русиньскім селі Калинів, Меджілабірьского окресу, проходять споминовы події, котрыма ся припоминать ослободжіня села совітьсков армійов. Святкованя не мають лем локалный характер.

Все суть там присутны і представителі Озброєных сил Словацькой републікы, вказує ся авіа ці інша техніка армії, грає Воєньска музика Баньска Быстріця. Церемонія і проґрам по ній суть майже каждый рік тоты самы.

Обчас ся мінить лем список участників, котры представлюють державу ці самосправу. Коли? Но головно перед выборами.

Втогды прийдуть і панове з „высокой“ політікы вказати ся до Калинова, кедь знають, же дораз буде треба здобыти штонайвеце голосів у парламентных выборах, або як теперь, пришов ся вказати кандідат на пряшівского жупана, кедьже буде треба мати голосы у крайскых і комуналных выборах, котры Словакію чекають на кінцю октобра.

Іншак є то векшынов о представителях містных самосправ і представителях спомянутой армії. Чом холем армія каждый рік прикладать тій річніці велике значіня? Бо Калинів, котрый быв ослободженый Червенов армійов 21-го септембра 1944-го року, быв першым ослободженым селом у Другій світовій войні в рамках бывшой Чехословакії.

Правилно, кедь сьте ся задумали, же котрой бывшой Чехословакії? Той Чехословакії, котра існовала меджі двома світовыма войнами як такзавна Перша републіка, ці той калікы, котру нам ослободителі зохабили по войні?

І то є тота іронія судьбы. Краль театралной драмы бы то ліпше не выдумав. Подяка за выслободжіня скоро дістала гірькый смак.

І то є тота іронія судьбы. Русиньске село Калинів было досправды першым ослободженым селом в рамках цілой бывшой Чехословакії. Ослобоженый быв у септембрі, причім першы села на Підкарпатю были ослободжены, або ліпше повіджено – были з них выгнаны націсты, аж в октобрі. Як сімболічне, же ослободженым є як першым русиньске село, а пак є ціла єдна велика русиньска теріторія такой анектована ослободителями. Краль театралной драмы бы то ліпше не выдумав. Подяка за выслободжіня скоро дістала гірькый смак.

Лемже то якраз проблема, з котров ся якось чехословацька і україньска історія дотеперь не вырівнала. По прикладі того, як была історіоґрафія наставлена проґресівныма комуністічныма апаратчіками в Москві і Празі, о ослободжіню пише і бісідує ся доднесь.

В припаді чеськой і словацькой реторікы ся бісідує лем о першім ослободженім селі в рамках бывшой Чехословакії, выхаблять ся ціла часть о ослободжованю Підкарпатя в октобрі, і далше ся іде в процесі ослободжіня аж на Прагу. В припаді той україньской можете найти різны кронікы ослободжіня, де дату по даті, день по дні маєте список сел, одкыль были выгнаны „націстічны окупанты з Україны“.

Самособов, і єден і другый приступ є дурнота, і є то повторяня комуністічной псевдоісторії. Червена армія в тім часі досправды мала выслободжовати і теріторію Підкарпатя як теріторію Чехословакії.

То, же їх замір быв ясный, же теріторію пришли ослободити, жебы знова єй хтось анектовав, то друга справа. Лемже в тім часі то іщі все была теріторія Чехословакії, кедьже союзници признавали, офіціално і Москва, теріторію Чехословакії в їй передмніховскых граніцях, значіть в граніціях Першой републікы, включно Підкарпатьской Руси. Вшыткы крокы прямуючі до анексії пришли аж пак.

Знам, же з україньского боку не можеме в тій справі чекати актуалізацію історії, або ліпше повіджено – історію таку, яков она досправды была і є. Но холем на боці чеського і словацького діскурзу бы уж конечні могли сьме ся рушати допереду, перестати замовчовати факты, і пописовати ослободжіня так, як оно досправды проходило на цілій теріторії Чехословакії.

Звыкне ся бісідовати, же честь і слава героям, котры положыли жывот за нашу слободу. Но без обєктівной історії топтаме і память тых героїв. Зато честь і слава історії! Най є про нас єднако свята, як жертвы героїв.

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА