Были творці з Сербіі, Мазур, Пряшівщыны і домашні

«З пункту пізріня пілнічной части Польщы краіна Лемків – Лемковина явит ся місцьом мало не еґзотичным, незнаным» – пише Пьотр Шатковскій, єден з тогорічных присутных за тврочым столом ХХХІ Лемківской Творчой Осени. Чути лемківскы вершы по мазурскы ци по старопрускы было так само, а може і барже еґзотичне для слухачів подіі, ци то в Высовій, ци в Ґорлицях.

Першый ден ХХХІ Лемківской Творчой Осени (а было то 7. жолтня/октобра тр.) проходил в Высовій зато, же тогорічна едиция посвячена была Матвійови Астрябови, якій перед 180 роками там ся вродил. Другій ден традицийно прошол в просторах Руской Бурсы в Ґорлицях. Помимо факту, же і суботній, і недільный проґрам стріч был долгій, вельогодинный, то з часом публикы не убывало, а прибывало. Може повинен то быти сиґнал для орґанізаторів, же такого рода презентаций лемківской культуры треба в терені веце.

Най непереконаны поміркуют, што сучасна інтелектуальна поезия Лемків жыє і має ся барз добрі – старчыло послухати хоц-бы творів запрезентуваных на тогорічній Осени через андерґраундового поету з Нового Саду Славка Віная, Павла Коробчака (якій наштоден вчыт філософіі на Вроцлавскым Університеті), Петра Медвідя ци Олену Дуць-Файфер – подля слів самой творчыні – авторкы міцно сконденсуваной поезиі.

Лем же то треба прити і быти, а не лем дискредитувати стан лемківской поезиі в інтернетах. Свойом дорогом, того інтернетового сомніваючого ся, до котрого пю, николи на Лемківскій Творчій Осени не виділа-м. А была-м на вельох едициях. Як інакше ся переконати про кондицию лемківской творчости, як не на подіі тому посвяченій (шак не так легко є выдавати, з причын чысто праґматичных, новы книжкы)? Можна тіж евентуальні брати знаня з космосу або зо своіх уяв. Товды тяжко в полеміку входити.

В полеміку, з такым інчым, подібні критикуючым, же што не чысте малорускє, а окреме лемківскє то зопсуте, малоцінне, одважно вошол Астряб. Одміняли го на Осени через вшыткы одмінкы проф. Олена Дуць-Файфер і Петро Трохановскій, заєдно ґазды стрічы, прелеґенты і творці. Астряб дал ся познати як бойовник за лемківскій язык, окреміст котрого то доказувал (а зробил то уж в другій половині ХІХ ст.) філолоґічныма выводами. Не перешкодило му в чыстости думаня тото, што закінчыл університет в Кыйові. Но-ле вернийме з Кыйова на Лемковину.

«Дост повісти, же веце разів был єм на Литві, Латвіі ци в Естоніі нич на полудне од Варшавы. О самых Лемках і іх языку тіж ся наштоден невельо чує, а маме штоси спільне – пару паралелі з історийом Мазурів ся насуват. Достоменніст Лемків до днес быват квестийонувана (…). Лемкы тіж были розбити і розсіяны по войні, через што поступуют асиміляцийны процесы» – описує на фанпейджы Mazurskie słówko na dziś його творця, спомненый уж Пьотр Шатковскій, скандинавіста, бадач і ревітализатор мазурской і старопруской культуры і языків.

На Осени Psioter ôt Sziatków (так запишеме по мазурскы персоналиі гостя подіі) дал нам неповторну можливіст почути, як звучат два, з нашой перспективы – доцяп особливы, жебы не повісти – чудны і комплетні незнаны языкы – мазурскій і старопрускій. Псьотер запрезентувал фраґменты свойой трансляторской роботы. І ні, мазурскій не звучал як переоначеный польскій, дака говірка, а старопрускій нияк не звучал як німецкій – бо і неє причын, жебы так звучали. Старопрускій тo язык з підґрупы балтийскых языків, кузин литовского ци лотишского.

Од парох років можеме вчас Лемківскых Творчых Осени чути інчы языкы, котрым так само, як і нашому – тяжко пережыти. Был вілямівскій, кашебскій, шлезскій, тепер дошол – мазурскій і старопрускій. В примірі того посліднього – зо статусу «вымерлого языка» повело ся го ожывити по парусот роках! Особы, якы приходят на Осени презентувати сесы малы языкы, то найчастійше міцно заанґажуваны соспільникы, ревітализаторы, часто дослідникы, а предовшытком – ентузиясты і любителі языків.

«Чудово было чути, як обі стрічы (єдна в Высовій, друга в Ґорлицях) одбывали ся по лемківскы, але тіж як тот язык жыє поза офіцийныма стрічами, в кулюарах, при гостині ци спільній подорожы. Великым пережытьом было слухати поезию, а тіж музику – выступували і діти, і дорослы артисты, а тіж, з причыны моіх особистых заінтересувань – зазнаємити ся з фраґментами тлумачынь Віні Пу і Звірячой Фармы» – записал Псьотер.

Гей, трансляция на лемківскій язык тіж має ся добрі – уж ани на пальцях єдной рукы не даст ся зрахувати, кілько книжок зо світовой літературы перевюл на наш язык Петро Криницкій. Был на Осени та прочытал фраґменты свойой роботы, але – нетерпеливі ждеме на новы переклады.

Творчы Осени то головні простір слова, тіж в формі пісен. Вельо авторскых співанок, што незнаны шырокій публиці, запрезентували – як все зо зворушаючым і сердечным заанґажуваньом – діти з Терочкы. Професийні до свого авторского выступу підышли і дві артисткы зо заходу – Дария Кузяк і Ольга Стариньска, якы запрезентували проґрам зрыхтуваный на выступ до Риму, котрый товаришыл промоциі антолоґіі лемківской поезиі «Ritorni – Powroty – Вертаня» в тлумачыню на італияньскій язык. Было то штоси нове, свіже, цікаве. По допрацуваню – може быти досправды репрезентативне для модерной творчости укоріненой в лемківскым.

Добрі было гын быти.

Фот. Петро Басалыґа