Будитель із „нашой“ Україны під Карпатами: Київскы власти заказують комуністів, но їх практікы перебератюь. Націоналісты ідуть по меншынах, голосять „Україна про Українців“

Статя Яна Ріхетского під назвов Buditel z „naší“ Ukrajiny pod Karpaty: Kyjevská vláda zakazuje komunisty, ale jejich praktiky přebírá. Nacionalisté jdou po menšinách, hlásají „Ukrajina pro Ukrajince“ была публікована на порталі Parlamentní listy (Парламентны листы). Автор статі дав згоду на повне тлумачіня і публікованя статі в русиньскім языку. Із чеського языка протлумачів Петро Медвідь. В тлумачіню не было нич змінено.

Оповіданя

Політка головно із Львова, значіть Україна про Українців, не є барз здрава. Україна заказує комуністічну партію, но ідеї комунізма перевзяла. Так говорить довгорічный педаґоґ і лінґвіста Михайло Івановіч Алмашій. Як раз він є такым новодобым русиньскым Йозефом Юнґманом і Парламентным листам окрім іншого росповів, як то ходить у Закарпатьскій области Україны.

„Нашы одпорцьове на Україні бісідують о тім, же Русины не были, не суть і не будуть. Катеґорічно то одмітам і маю про своє тверджіня доказы,“ розъїдать ся Михайло Івановіч Алмашій, котрый цілы десятьлітя зберать документы о існованю народа Русинів і його языку. Написав множество книжок і намагать ся о міджінародне признаня русиньского языка як самобытного. Парламентны листы го навщівили в Ужгороді, де жыє.

Русином на все

Од православной церькви в Ужгороді є то дакілько штацій автобусом. В передмістькій части в темрявій ходбі на сподку єдного із блоків забринкам. Отворить старшый пан і скоро ня втягне до квартелю. Видіти, же має із навщівы страх. Перед україньскыма націоналоістами собі ту вшыткы давають позір. Його мала приємна працовня є повна книжок. Дакілько із них написав сам. Довгорічный заслуженый учітель Михайло Івановіч Алмашій є такым новодобым Йозефом Юнґманом. Так само є честным председом областного Общества Александра Духновіча, котрый быв русиньскым народным будительом, якый жыв у 19-тім столітю на Словакії.

„Політіка головно із Львова, значіть Україна про Українців, не є здравов. Єм Русином неполітічным. Глубокій політіці не розумію. Чістой політікы в нас ніт, і я люблю чістоту. В домі, на уліці, в одношінях міджі людми. Як граждан Україны єм Українець, але народностьов єм Русин. Русинофобам одкрыто говорю, же єм досправдовым Русином. Они на тото, же проти такых Русинів нич не мають, а суть проти політічных Русинів, проти сепаратістів. Жыв єм коло Чехословакії, Мадярьска, незалежной Карпатьской Україны, СССР і Україны. Властно вже в пятьох державах. Коли Чехословакія роспала ся, мав єм девять років,“ пояснює і властно розоберать, як днешньов україньсков Закарпатьсков областьов проходила історія.

Понуріня до історії

Як сам бісідує, дав собі просту задачу. Хоче доказати, же култура, язык і історія Русинів доказують, же іде о окремый народ і не лем часть Українців. „Присвячам свою наукову роботу потверджіню русинства. Много років єм робив у школстві і чув позначкы, як суть Русины безґрамотны. Зачав єм глубоко проникати до історії і дізнавав ся, як фалошна є тота позіція. Русины дали світу много вызначных особностей. Много є академіків, котры вышли із нашых школ і потім робили на академіях наук в Румунії, Мадярьску, Росії, Чехословакії і так далше. Із тотых знань єм списав Русиньску педаґоґічну енціклопедію,“ доповнює.

Подля нього у Европі, на Україні, ани в Росії много о Русинах люди не знають. „У 1874-ім році ту были вже стовкы русиньскых школ. Нихто не годен быв ся подобнов концентраційов хвалити. Най потім нихто не бісідує, же сьме аналфабеты, же Русины не были, не суть і не будуть ці, же сьме выдумана народность. У документах із шістьнадцятого столітя ся ту в переписі жытелів приголосило 100 000 людей ку русиньскій народности. Зробив єм аналізу вшыткых бібліоґрафічных документів і нашов єм коло 4000 научных робот, де ся писало о Русинах. Вышла із того книжка Русиньска бібліоґрафія. Днесь їх мам вже коло 5000. І потім, же Русины не існовали,“ розъїдать ся Алмашій.

Языковы творы

Русиньскый язык не є діалектом україньского, а самобытным языком. На тоту тему написав далшый шорик книжок. „Іде о комплекс штирьох матеріалів і на пятім роблю. На ґраматіці русиньского літературного языка єм співпрацовав. Так само єм зробив Русиньско-російско-україньско-латиньскый словник лінґвістічных термінів. Бо ку ґраматіці было потрібне вытворити термінолоґію. Точно так, як кідь будуєте дім. Наперед мусите привезти цеглы, дерево, пісок і так далше. Потім робите малту і почнете давати цеглу ку цеглі,“ говорить і вказує так само властны Правила русиньского правопису.

Тадь вже швайчарьскый едукачный реформатор Йоган Гайнріх Песталоці, котрый умер у 1827-ім році, выголосив, же діти на школах мали бы ся навчати властный, значіть народный язык. Ку тому прихылив ся і російскый теоретік педаґоґікы україньского походжіня Константін Дмитрієвіч Ушіньскый. Просто дітям бы мала як родина, та і школа заскіпати властный язык. За тоты намагы потім завзяли ся своїма актівностями членове Народного комісаріята внутрішніх справ (НКВД), кідь ся Підкарпатьска Русь дістала під фактічну надвладу СССР. „Нараз быв русиньскый язык заказаный. Ґімназії і середні школы были заперты, і намісто них выникли совітьскы обще-освітні середні школы. На Україні о Русинах не мож было говорити. Вшытку русиньску літературу членове НКВД зничіли. Сам єм быв у 1945-ім році свідком того, як ся у пецах палила русиньска література.“

Як за комунізму

Подля нього Україна по роспаді СССР в тім огляді перевзяла його манеры: Україна і власти в ній заказують комуністічну партію, но ідеї комунізму перевзяла. Окрім іншого НКВД писав, же Чехы і Словаци суть частьов великого україньского народа.“ Наконець Михайло Івановіч Алмашій вкаже величезну синю книжку: Русиньско-славяньскый лексікон. На сімдесятьох сторінках спередслова ся у ній окрім іншого операть і о тверджіня чеського славісты і антрополоґа Лубора Нідерлего. В каждім приаді іде о словник, де суть окремы терміны із русиньского языка порівньованы з термінами вшыткых головных славяньскых языків.

„У каждім селі на Підкарпатю бісідує ся по русиньскы. Учітелі на школах учать по україньскы, а діти міджі собов бісідують по русиньскы. До єдного села недавно пришов телевізный штаб із причіны даякой епідемії на школі. Репортеры ся звідали дітей, што їли, а одповідям не розуміли. Та собі выжадали русиньского тлумача,“ підкреслює. Іщі перед десятьома роками быв головным методіком недільных русиньскых школ на Підкарпатю. До року 2004 быв председом Общества Александра Духновіча. Із причін здравя і часу быв із функції увольненый і став ся його честным председом. Но доднесь вєдно із Духновічом говорить: „Я Русин был, есмь и буду, Я родился Русином, Честный мой род не забуду, Останусь его сыном.“ За облаком працовні обложеной книжками помаленькы приходить темрява.

На фотоґрафії Яна Ріхетского Михайло Івановіч Алмашій зо своїм лексіконом.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА