Бесіды Сільвіі Бруні з Лемками #9 – Петро Трохановскій

В пятницю 25. квітня/апріля тр. о год. 9:15 просиме слухати бесіду з Петром Трохановскым. Інтервю зробила Сільвія Бруні, польска Італиянка (або італияньска Полька), котра – захоплена Лемковином – рішыла як найліпше єй познати.

Петро Трохановскій – вродил ся 10. серпня/авґуста 1947 р. в Пархові, нижньошлезскє воєвідство, де выселили родину в рамках акциі «Вісла» (рідне гніздо – Білцарева к. Ґрибова). В 1966 р. скінчыл Православну Духновну Семінарию в Варшаві. Там тіж студиювал на Християньскій Теолоґічній Академіі. Не скінчый єй, вернул до самітных родичнів. По смерти вітця в 1973 р., вюл разом з мамом 12-гектарову ґаздівку, жебы в 1976 р. вернути на Лемковину. В роках 1978-1982 был дириґентом церковного хору в Саноку і учытельом реліґіі, од грудня 1982 рока до днес веде церковный хор в Креници; в роках 1982-2006 вчыл гын реліґіі, а в роках 1992-2006 лемківского языка – в основній школі і ґімназиі, зреализувал з дітми вельо інсценізаций.

В роках 1970-1991 был членом і солистом Ансамблю Пісні і Танця «Лемковина». Спілорґанізатор Лемківской Ватры (на Лемковині), в роках 1983-1989, Лемківской Творчой Осени (од 1993 р.), Медженародного Бєнале Лемківской/Русиньской Культуры (од 2000 р.).

Од 1989 р. єст шефредактором лемківского часопису «Бесіда», в роках 1993-2016 редаґувал «Лемківскы річникы», а тіж збіркы лемківскых поетів, печатал тіж антолоґію поезиі для діти Мамко куп мі книжку (1995 р.), а в обшыри робіт дириґента – колекцию церковных співів: Галицкы і лемківскы церковны співи (…) – 2021.

Кєд іде о його авторску творчіст – печатал пят збірок поезиі, споминову прозу A Wisła dalej płynie (2007, 2022), лемківскій буквар А я знам азбуку (2003 р.), том драм і малых сценічных форм Сонце сходит і заходит (2022 р.), три цедечка з музиком скомпонуваном до своіхй текстів та інчых лемківскых поетів і три цедечка з награнями веденого ним хору. За твір жытя принимат обшырну (580 стр. А4) моноґрафію місцевости предків Книга Білцаревы (2017 р.).

Занимат ся тіж перекладами, головні поезиі, зо славяньскых языків, тлумачыл і опубликувал в своіх выданях м.ін. великы поемы – Людовіта Штура Матуш з Тренчына, Івана Франка Мойсей, а в 200. річницю смерти Адама Міцкєвича – в 1998 р. в выданю „Oda do młodości” w przekładach na języki słowiańskie нашол ся його переклад на лемківскій язык. З заміреного циклю «Переклады зо славяньскых языків» дотепер вказал ся том Польска поезиа (2018 р.). Його поезию перекладано на вельо языків – анґлицкій, французскій, італияньскій, очывино – на польскій язык, а тіж на словацкій, мадярскій, литовскій, аж і мазурскій ци шлезскій.

Серед вельох нагорід находят ся м.ін. літературна Нагорода ім. Станіслава Пєнтака (1990 р.), Нагорода Polcul Fundation (Австралия/Польща, 2001 р.), літературна Нагорода ім. Александра Духновича (Словация/Канада, 2002 р.), Нагорода ім. Брата Альберта (2003 р.), Нагорода ім. Епіфана Дровняка – Никыфора (Стоваришыня Лемків, 2012 р.), Нагорода ім. Василя Турока-Гетеша (Світова Рада Русинів, 2014 р.), Ars Quaerendi – Нагорода Малопольского Воєвідства (2016 р.), Нагорода ім. Антония Годинкы (Мадяры, 2019 р.), Золотый Крест Заслугы Президента Польской Републикы (2021 р.).

«Лемківскы Оповісти: Мультікультурова Подорож через Сучасніст». То мультімедияльный проєкт, реализуваный в 2024 році, котрого цілю было приближыти культуру, історию і сучасне жытя Лемків. В рамках сериі возникло 10 авдийоподкастів, в котрых мож почути бесіды з поетами, активістами, професорами, тлумачами, молодым поколіньом Лемків.

За проєкт одповідала Сільвія Бруні, вроджена в Італиі теоретичка музикы, яка од 15 років мешкат в Польщы, а перед парома роками залюбила ся в лемківскій культурі. Єй стараньом была печатана перша антолоґія лемківской поезиі в тлумачыню на італияньскій язык. Подкасты доступны сут в польскым языку, товаришыт ім інтерактивна мапа на сайті siliva.lem.fm.