Днес, в додатку до – ґазеты для народа – сатира, гуморъ, забава – чысло 44. за 1912 рік, вышпортали сме співанку.
Подібны слова до того лірычного твору знают співати і в нашій редакциі. Лем не вшыткым дозваляют вказати артистычны знаня. Гварят, же іде лем про гіґієну ух. А співати редакторови дозваляют лем товди, коли не є никого коло нього.
Так сами повіджте, по што товды мал бым співати? Заміщений днес текст співанкы тіж выглядат на рівнаня особистых рахунків. Не знаме, ци Осиф Шпытко застал того Базя, котрий спал не сам.
На конец то уж нич не розумієме. З кым тот Базьо спал? І хто станул на тот мармуровий камін? Може Мих. Ив. Волошынович?