Андрий Копча: «Шеф Стоваришыня Лемків запалял першу Ватру в Ждыни»

Просиме чытати третю част інтервю з ведучым СЛ, Андрийом Копчом. Споминат на остатню Лемківску Ватру в Бортным, як і підступны діяня, котры довели до того, же перенято Ватру в Горах. Копча, як «Лемко Рока 1989», розпалял першу ждыньску Ватру.

Інтервю то фалаток сучасной лемківской істориі. Выповіджены Андрийом Копчом слова засвідчают про подіі з перелому 1989/90 років. Першу і другу част інтервю найдете в архіві нашого порталю.

Витайте, што можете оповісти про VII Лемківску Ватру в Бортным? Были сте на ній присутны?

Ватры в Горах до 1989 рока то были фактично артистичны варштаты Ансамблю Пісні і Танця «Лемковина». Ішло о тото, же кажда імпреза того рода мусіла мати якісого формального орґанізатора. Треба было не лем отримати згоду державы, але была то надгранична обшыр і треба было окрем того мати згоду ВОП-у [Войска Охороны Погранича – прип. ред.], вести евіденцию. В звязку з тым мусіла быти якіса орґанізация. І очывидно формальні том орґанізацийом, котра Ватры орґанізувала, была Лемковина з Білянкы. Она орґанізувала Ватры в Чарній, Ганчовій, пак в Бортным.

Стоваришыня Лемків вошло в 1989 році як орґанізатор другого дня VII Лемківской Ватры. Догварили сме ся з орґанізаторами, але о чым ту бесідувати – то не было нич чудне. Преця Петро Трохановскій, Владек Грабан – іщы товды был членом, і вшыткы братя Горощакы то были члены Стоваришыня Лемків. Окрем того підтримувал нас Ярослав Трохановскій. В тот спосіб одбыл ся Ден Стоваришыня Лемків. То было в суботу, 22. липця/юлия 1989 рока.

Як тот ден выглядал? Радо на нього споминате? Хотіл бы-м познати Вашы одчутя.

Были там ріжны акциі, але вшыткы ждали на «Одтяты коріня», премєра котрых одбыла ся тыжден скорше в Ліґници, 15. липця/юлия. Было знатя, што буде то штоси інтересуюче, бо дотля не было театру в проґрамі Ватры. Было то так, же вечером мали сме заграти пєсу, а пак мала быти іщы забава. Грал Клюб 46. Знатя было, же театр мусит быти в темности. Кус сме ся перерахували з годинами і хлопчыска з капелі зачали грати кус скоше, деси медже 21.00 а 22.00 год., жебы ся кус стемнило. Пак мали зас заграти по пєсі.

З Валбжыха привюз єм рефлекторы і інче ґратя, о котрых товды могли лем мрияти орґанізаторы. Не мал єм з тым проблему, понеже товды был єм заступцьом директора валбжыхского театру. І заграли сме театр. Того ся не даст описати. Товды на Ватру приізджало, чысто спонтанно, думам, з 5 тисячы люди. Памятам, было барз студено. Зачали сме грати деси по 22.00 год., а скінчыли сме деси о год. 2.30! Грали сме з мікрофонами, не было ниякых мікропортів як тепер. Декотры люде мали першый раз в руках мікрофоны… Ниякой пробы сме не мали з тыма мікрофонами. Як то ся стало, же сме си тото даяк передавали з рукы до рукы, не знам. Пані Ольга Переґрим, котра была найстарша медже нами, барз добрі ся чула з тым мікрофоном.

В каждым припаді то было не до описаня пережытя. Памятам, што коли скінчыла ся пєса, то підышол до сцены Петро Мурянка і клякнул перед нами. Уж товды то был великій авторитет для вшыткых. Фактичні, то было для люди штоси неоцінене. Штоси в роді katharsis. Того не было николи. Мала быти преця іщы забава, але нихто уж о забаві ани не думал. Люде помаленькы ся порозходили і так ся скінчыл Ден Стоваришыня Лемків в Бортным.

Кус з таком задумом тота Ватра ся одбыла.

Так, так. Напевно была кус рефлексийна. То не была уж тота Ватра з початків, де вшытко было файні за дня, а на вечер си іщы погуляме. По театрі уж нихто не мал часу на гуляня, ани о тым люде не думали. Тото імало за серце.

Было знатя, што в Борным єст уж остатня Ватра. Чом так было знатя? Того не знам. Товды был єм так направду гостьом на тій Ватрі. Здає ся, тото поле в Бортным то хыбаль была приватна ділянка православного священника. В каждым разі, была бесіда, жебы Ватру перенести в інче місце. Не знам, хто был ініциятором того, але найпевнійше Трохановскы. Такє місце нашли в Ждыни. Тото поле было выкуплене. Але было выкуплене через трьох ґаздів. Напевно Дзямбу, Чухту і когоси третього.

Як розвинули ся подіі? Было дакє зобраня, на котрым рішано, хто буде орґанізатором найблизшой імпрезы?

В неділю, 31. січня/януара 1990 рока, одбыла ся стріча такого Орґанізацийного Комітету. Як добрі памятам, присутный тіж был товдышній староста, Теофіль Дубец. Памятам, по службі, в такій світлици, а студено было як фрас, зышли ся люде. Были там Ждыняне, і были так: Ярослав Трохановскій, Петро Трохановскій, Владек Грабан і од тзв. верхушкы Стоваришыня Лемків был Штефан Косовскій і я. На тій стрічы был покликаный кружок СЛ в Ждыни. Його шефом остал Петро Чухта. Памятам, же сме ім товды хыбаль привезли печаткы. Были для ведучого, для секретаря і інчых. Уж не памятам, але тоты печаткы деси хыбаль сут, бо потім были вернены. І то єст конец січня/януара 1990 рока. Обышли сме тото поле, вшытко файні.

То сте ходили по тым поли?

Гей, ходили сме по тым поли, там, де тепер мают ватровиско. Мі ся оно подабало. Для мене, як для чловека театру, основне было тото, жебы мож было зробити амфітеатр, жебы было вшытко добрі видно. Но і сме вшытко обізрили. Догварили сме ся, же стрітиме ся в маю, жебы уж помалы думати о рыхтуваню Ватры. Знатя было, же цілу фізичну роботу мусят на себе взяти Ждыняне. Раз, же то было формальні іх поле, два – же мали коні, же мали тракторы. Вступні сме ся доєднали, же буде якіса сцена. Преця то была барз радістна творчіст, бо ани сме грошы не мали. Але як ся одбыло сім Ватр до того часу, то мож было і осму зробити уж на своім.

Памятам, же деси під конец марця достал єм інформацию од Мирославы Хомяк, же ци то єй сестра привезла, ци хтоси привюз до них дохыж печаткы зо Ждыні. Мі тото вшытко пояснило. На початку марця было завязане Обєднаня Лемків. І внет по тым, як ся основали, певно зрештом тоты самы панове зо Ждыні на зобраню были, рішыли, же ОЛ буде робило Ватру. Но і преця хотіли – так тото гречні назвыйме – быти гоноровы, і тоты печаткы переказали через когоси, уж ани не выслали почтом на адрес до Ліґници. Пак основали в Ждыни свій гурток, шефом так само стал Чухта. Потім хываль авансувал одраз на заступцю головы Обєднаня, бо товды шефом стал ся Теодор Ґоч.

І не знам до днеска, як то было з том земльом, подібно переказали обєднанцям. Тых трьох ґаздів спочатку удоступнило. Так што хто мал землю, тот міг орґанізувати Ватру в Ждыни. Перше мали Стоваришыню передати, а потім переказали Обєднаню.

Тота Ватра в Ждыни очывидно ся одбыла. Уж під патронатом Обєднаня. Был лем єден проблем. Отже была традиция, же на каждій Ватрі єст выбераный «Лемко Рока».

Проблем, котрому мено было Андрий Копча, гей?

Но аж так то може ні. Але пасувало тримати традицию, же «Лемко Рока» выбраный на попередній Ватрі запалял наступну Ватру. І так ся зложыло, што Стоваришыня Лемків было присутне через мою особу на початку Ватры в Ждыни, котру уж товды орґанізувало Обєднаня. Шеф Стоваришыня Лемків запалял першу Ватру в Ждыни. Там был проблем іщы з назвом. Они змінили кус назву на «Свято лемківской культуры – Ватра». Як зачали сме видіти, што ся діє, зачали сме думати, жебы застеречы назву. Лем был проблем, хто был фактичным автором той назвы Лемківска Ватра. Ци Петро Трохановскій, ци Владек Грабан. Грабан был товды іщы членом Стоваришыня, але было уж видно, же там якісый єст поділ, же Владек барже іде в тамту сторону. Потім ся вказало, же то єст правда. Офіцияльні по роках, неофіцияльні Грабан функцийонувал іщы в СЛ. Зато они втекли од той назвы, хоц і так вшыткы называют тото Лемківска Ватра, шкода, же неє там іщы єдного придавника: украіньска.