Александер Скрябін (1872-1915) был выдатным представником експресийонізму в музиці зламу ХІХ і ХХ ст. Од 1888 рока едукувал ся в консерваториі в Москві. По студиях концертувал як піяніста (єден з найвыдатнійшых в своім часі) в вельох державах Европы.
Початково тот росийскій композитор оставал під влияньом Фридерика Шопена, пізнійше выпрацувал свій окремый музичный язык, в котрым тональніст мажор-мінор заступил основаным собом гармонічным системом з характеристичным спілзвучаньом і наступством акордів.
В роках 1898-1903 вюл клясу граня на фортепіяні в консерваториі в Москві. Дальшы рокы прожыл за границьом: в Швайцариі, Бельгіі і в Італиі. До Москвы вернул в 1910 році.
На початку ХХ ст. уформувал своі забарвлены містицизмом погляды на штуку, а особливо на музику, котрой цілю мало быти увражливити слихачів через введіня іх в стан екстазы. До той ціли стремил головні через симфонічну творчіст.
Скрябінови далеко было до скромности. Своій музиці приписувал месияністичны прикметы, а собі – наднатуральны здібности. Прібувал аж і ходити по воді.