Александер Ґорчаков, росийскій амбасадор в Австрийскій Імпериі, повідал, што вірит лем в інформациі, котрым дахто перечыл. Тій інформациі, яку поміщаме долов, заперечыл лем єден найліпше поінформуваний наш неприятель зо Заходу.
Лем же з того бы мало выходити, што лем в Москві і Петерсбурґу його інформациі были бы правдом. А того ани він сам бы не хотіл. Зо вшыткого уж лем і мы принимаме на віру і не дементуєме нияк – сут угрорускы Лемкы!!! А нашы камаратя і тоты, котры нима не сут, най си тепер з том правдом роблят, што лем хотят.
Лемко – ґазета для народа – ч. 41., за 1912 р.
Михал ВОЛОШЫНОВИЧ – вродил ся в 1897 р., в селі Королик Волоскій, при Саноку. Был русиньскым писменником і культурным діячом. По великій войні Михал Волошынович основал на Лемковині чысленны чытальні ім. М. Качковского. Публикувал в ґазеті «Лемко» од 1912 р. Найважнійшым його твором єст повіст «Світ школа а біда учитель» з 1931 р. про долю учытеля початковой школы.