Автономный опортуніста

Многы україньскы медії, пресовы аґентуры писали о недавнім приятю підкарпатьскых Русинів презідентом Чеськой републікы. Докінця то мало і діпломатічны конзеквенції. Не буду коментовати то, што одбыло ся в Празі, но не дасть мі не дати вопросы єдному із коментаторів той події.

Олександр Гаврош самособов не міг зістати тихо і традічно на сайті Радія Свобода, в рубріці Точка зору написав статю в котрій пише о стрічі Мілоша Земана з Русинами. Написав то в рамках той рубрікы, у котрій редакція звертать під каждов статьов увагу, же то погляды авторів і она властно не несе одповідность за тексты. Но інтересным є, же односно Русинів ся там публікують лем погляды з єдного боку – русинофобны.

Гаврош ся у статі занимать і темов, вдяка котрій Земан прияв Русинів – Чехословакійов. Крітікує Масаріка, Бенеша, пише о тім же Чехословакія была фіаско, котре было одсуджене на заникнутя єднако як Совітьскый союз або Югославія. А давать і арґументы на свої ґеніалны думкы. Окрім іншого пише о злій народностній політіці Прагы, пише, же не быв сповненый мірный договор, кедь Прага не дала „Закарпатю“ автономію, і кедь „Українці“ зістали поділены меджі „Закарпатьом“, Словакійов і Румунійов.

Не будеме зосереджати ся на словнику Гавроша, бо знаме, же втогды жадне Закарпатя не было а мірный договор пише о Русинах, не о Українцях. Знаме, же Гаврош маніпулує, є то так все, є то його modus operandi.

А теперь повім, же гей, має правду. Была то хыбна політіка Прагы, кедь не выповнила обовязкы односно Русинів і Підкарпатьской Руси, кедь не дала автономію Русинам, кедь земску граніцю не зробила на основі етнічного прінціпу, як то было обіцяне, і Русины зістали розділены в двох частях Чехословакії. Но кедь то Гаврош знать, пак є інтересным, чом такый сам погляд не має і на сучасну сітуацію.

Жытелі Закарпатькой области предці у 1991-ім році голосовали в правно обовязуючім референдумі і вырішыли о тім, же хотять быти частьов новой державы – Україны, но хотять быти автономнов областьов. Київ тот обовязок не сповнив доднесь. Кедь Гаврош споминать у своїх статях вопрос автономії Закарпатьской области, все лем неґатівно. Пише о русиньскых або мадярьскых сепаратістах, о руках Москвы ітд.

І так не зіставать інше, лем звідати ся Гавроша, же в чім є різніця меджі тым, што не дотримала Прага і тым, што не дотримав Київ. Кедь было неуділіня автономії Прагов планов народностнов політіков, фіаском, не є неуділіня автономії Києвом тото саме? Навеце в припаді, кедь у 1991-ім році о тій автономії голосовали прямо люди? Што є властно векше фіаско, і што є властно гірша народностна політіка, кедь Прага щіро підтримовала і україньску еміґрацію в Чехословакії, в Празі мали Українці докінця свою універзіту, але днесь Русины на своїй властній землі не суть ани признаны за окрему народностну меншыну і не мають жадны права, лем суть кріміналізованы?

Олександр Гаврош бы собі мав передумати, што властно підтримує. Кедь є такый лібералный у справі автономії і крітікує, же Прага єй не дала, пак най днесь кричіть до Києва, жебы холем тот выповнив волю народа. Але мы знаме, же то не зробить. Бо Гаврош є тіпічным опортуністом, котрый робить тото, „што треба“.

Презідент Зеленьскый ся теперь намагать закінчіти войновый конфлікт і Київ пристав на Штайнмаєрів план. Тот рахує з „окремым статусом“ про Донецьку і Луганьску область. Рахує з автономійов. Почекаме, як ся до той автономії выразить великый прихыльник автономії Олександр Гаврош. Рахую, же автономно опортуністічно.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА