Лемкы од першых дни войны бороли ся за свою і не свою свободу

1. вересня/септембра 2019 р., в 80. річницю початку ІІ світовой войны, рекомендуєме нашым чытачам і слухачам взяти до рук літературу, котра пояснят тот найбільшый оружный конфлікт в істориі світа, якій прямо діткнул самых Лемків і Лемковину.

Война была початком кінця давной Лемковины. Принесла не лем вельо жертв, в тым серед лемківскых хлопців, вояків, добровольців, сельского населіня і лемківской інтеліґенциі, але так само знищыла Лемковину, а єй наслідством были першы переселіня до Радяньского Союзу, а пак повоєнна aкция «Вісла». Война принесла зміны вшыткым лемківскым поколіням.

Лемкы в борбі за свою і не свою свободу

Од початку войны Лемкы бороли ся за свою і не свою свободу. В вересньовій/септембровій кампаніі брали участ лемківскы воякы, будучы частю Польского Войска. Заєдно найвеце лемківскых хлопiв было рекрутуваных в 1944-1945 рр. як так званы добровольці до Радяньской Арміі. До кінця войны змагали ся з нацистовскым террором. Окрисліня доброволец мало в ноным часі лем пропаґандовый вызвук. Реально, молоды лемківскы мужчыны были насильно забераны зо своіх рідных сел і высыланы по максимальні двотыжньовым перешколіню на першу ленію фронту.

Єдном з публикаций, котра розповідат про участ лемківскых вояків в ІІ світовій войні, єст книжка Адама Барны і покійного Федога Ґоча під назвом Лемкы в борбі за свою і не свою свободу. Доднес нона книжка є єдиным обшырным опрацуваньом тыкаючым предовшыткым долі як раз добровольців. Тым більше памят про нашых нянів, дідів, прадідів мусит быти припоминана в нашым народі, што з публичного простору, за справом декомунізациі, на жаль при нагоді, є она вымазувана. Приміром може быти зміна таблиці на славным памятнику в Устю Рускым.

В остатніх місяцях перед початком войны в Польскым Войску служыло вельо вояків лемківского походжыня. Єдны руковали в 1938-1939 рр., а другы з повселюдной мобілізациі, яку воєнный штаб оголосил на два місяці перед войном. Доля лемківскых вояків, котры служыли в Польскым Войску, не ріжнила ся од долі Поляків. Вельо з них не вернуло домів – згынули в обороні польской державы, част з них достала ся до німецкой і совітской неволі. Тоты з совітской неволі в ляґрах пішли служыти до арміі ґен. Владислава Андерса (про свій пут з Андерсом пише Кірил Бреян в біоґрафіі Моя долга II-га война світова, Ліґниця 1998), або до арміі Зиґмунта Берлінґа, і хоц в ріжных арміях, бороли ся до кінця войны за свободу Польщы.

Од початку война і на Лемковині

На Лемковину война пришла з полудньового боку Карпат. В першых днях вересня/септембра 1939 р. німецкы войска рушыли граничныма просмыками і дорогами через села і міста, в тым м.ін. через Пивничну – Новый Санч, дальше через Мушынку – Креницю – Ґрибів, Конечну – Ґорлиці, Граб – Ясло, Барвінок – Коросно, Лупків – Санок. В першых днях войны траґічный бій на лемківскых землях прошол на пути медже Ґорлицями а Яслом, в селі Розділя.

Зелена границя

З початком німецкой окупациі, жытелі Лемковины орґанізували секретны пункты переходу через горы і лісы – зелену границю, котры дозваляли подавати ся на Словацию і дальше на полудне і захід Европы. Од Попраду до Ославы на бывшій польско-чехословацкій границі было парунадцет перехідніх пунктів. Знатя, што границя была найбарже стережена Німцями і Словаками вздолж границі в сельскых стражницях в Шляхтовій, Явірках, Жеґєстові, Мушыні, Теличу, Мушынці, Ізбах, Высовій, Реґєтові, Конечній, Радоцині, Грабі, Вільхівци, Барвінку, Черемсі, Радошыцях і Лупкові.

Лемкы мали довіря і были уцтивыма граничныма водителями. Прикладом сут слова бывшого коменданта Крайовой Арміі на Підкарпатю, А. Рыбіцкого, котрый в 1990 р. о переходах через границю в Липівци – Черемсі публичні повіл: «Tu nikt nie zdradził, ja od siebie mogę dodać tylko dwa słowa – Łemkowie Polaków nie zdradzili». При помочы лемківскых провідників вельо польскых вояків і курєрів достало ся на полудне і захід Европы, до заграничной польской арміі.

Война початком кінця Лемковины

ІІ світова война была початком кінця тырваня довоєнной Лемковины. В єй наслідстві корінне населіня Лемковины было лишене землі, культуры, традициі, чести. В 1940-1945 р. проведено добровільны переселенчы акциі «до Росиі». За рахунками близко 70% лемківского населіня нашло ся в Совітскым Союзі.

Найбарже траґічном заплатом за борбу в войні было выселіня решты русиньского народу в акциі «Вісла» на основі рішынь комуністичных власти на західні і пілнічны обшыри Польщы. В лаґрі в Явожні без суду были неволены ачий участникы войны, котры перед двома роками бороли ся в рядах Червеной Арміі і Польского Войска з німецкым окупантом. За рахунками представленыма А. Барном і Ф. Ґочом в Явожні заперто 60 участників ІІ світовой войны з Лемковины.