Архітект слова

Коли першыраз публично вказал світу своє тлумачыня – в лемківскым середовиску закыпіло. Порушены, хоц радше обрушены, почули ся тоты, котры або професийні, або абы-як занимают ся языком. Хтоси без освіты (той языковой, бо чловек высокошколеный) взял і ял ся перевести книжку на лемківскій.

Дало ся. Не абы-як ся дало. Дальшыма тлумачынями (щестливі не перенял ся, а принаймі не знеохотил до чыста критиком, яка пала на него як громы, не за якіст тлумачыня, але за сам факт, же ся за тото взял) вказал, што языком ся бавит, знат го і чує. Добрі. Барз добрі. І про тлумачыня, проблемы і інче побесідували сме з Петром Криницкым, якій як дотепер на лемківскій язык перевюл «Малого Прінца» Антуана де Сент-Екзюпері, «Віні Пу» Алана А. Мілна, «Бомбля» Мирослава Нагача, «Три жены під оріхом» Вацлава Панковчіна та «Звірячу Фарму» Джорджа Орвеля.

Дуже чыташ?

Так, тепер дуже чытам… дітинячых книжок. Такій в нас час. По два, по три раз єдну книжку, без перервы, бо так жадат наш Михась. Наш Семан тіж ся помалы бере за «чытаня» і тіж ся домагат, ой, міцно ся домагат. Прото навчыл єм ся чытати дві книжкы в єдным часі. На тото інче, «моє» чытаня, неє за барз часу. Але плян є такій, жебы даколи был.

Чом зачал єс переводити тексты на лемківскій? То з любови до языка, ци може думаш, што є за малый выбір лемківскоязычных текстів, або сут за мало інтересуючы?

Хтіл єм справдити своє знаня языка. Хтіл єм ся дознати, ци-м годен по лемківскы выречы не лем штоденны справы. Хтіл єм ся дознати, ци мій материньскій язык є для мя языком, в котрым можу выповісти вшытко, што лем забагну. Ци є моім першым языком. Як ся того дознати? Не было кого звідати. І пришло мі на мысель, жебы сісти над даякым текстом і го перевести до лемківского языка. Лем над якым текстом… Скоро єм нашол одповідній, як ся мі товды здавало, текст.

А любов то міцне, великє слово. Та може і зато…

Што ся тычыт выбору лемківскых текстів. Слово «малый» є по мойому не на місци. Мы не маме выбору. Кілько ся вказує авторскых, лемківскых або переведеных до лемківского языка книжок до рока? Кілько часописів? Вшыткых разом? Неє з чого выберати. Жебы чытати дашто по нашому, треба чытати вшытко, што ся лем вкаже. І не озерати ся на тото, ци цікаве, ци ніт.

Чом зачал єс од «Малого Прінца»? А може зачал єс од чогоси інчого, але то «Малый Прінц» як першый был вказаный світу?

«Малый Прінц» был першый, але тлумачыня не мало быти «вказане світу», не така была його ціль. Чул єм недавно бесіду медже тлумачами до языків: мазурского, вілямівского і шлезского. Вшыткы они перевели «Малого Прінца». Вшыткы они мали од модератора істе звіданя і одповідали барз подібні, же прекрасна література, же універсальны вартости, же книжка ся нашла в свобідных засобах (в публичній домені, і уж не треба платити ліценциі). І я ся з тым вшыткым згоджу, окрем арґументу о публичній домені, понеже при рыхтуваню книжкы в 2013 р. выдавництво Лемко Тавер іщы мусіло мати згоду і ліценцию од Editions Gallimard. Та про мене, при рішыню, же прібую ся з «Малым Прінцом», найважнійше было барз прозаічне, же текст є короткій, а язык простый, в міру простый…

Переводиш з ориґіналів ци тлумачынь з інчых языків?

Все мам під руком, при очах ориґінал. То, про істоту, основа мойой працы над текстом, але хосную тіж тлумачыня з інчых, славяньскых языків. Приміром, при роботі над «Малым Прінцом» спомагал єм ся польскым, словацкым, украіньскым і чешскым (вымінены за азбучным порядком) тлумачынями. Неє ту ниякого секрету, же ноны переклады сут полеготом при тлумачыню, при надаваню літерацкой формы для робочого тексту. Попри тым, інтересуюча для мене быват сама аналіза, порівнаня тых языковых версий.

Што є Ти помічным при тлумачыню (дакы стары ґазеты, література, словникы, жыва бесіда ітп.)? До якых текстів, джерел (сучасных або старых) сігаш?

Вшытко спомнене є хосенне: жыва бесіда, спомины, пісні, співанкы, архівальны часописы, еміґрантскы выдавництва, словникы, література і сучасны періодикы, награня. В інтернетовій сіти днес годен найти гідні джерел писаных і бесідуваных. І з тых найденых джерел можна черпати.

З якыма проблемами стрічал єс ся (або стрічаш ся і надале) при тлумачынях? Чого бы-с потрібувал, жебы працувало Ти ся легше?

Брак мі часу. Все на конец треба ся понагляти, бо уж треба высылати, уж складати і печатати, а ту бы іщы дашто змінил, а ту іщы не знам, котре з приміровых слів выбрати. Веце часу, товды зо вшыткым, ся мі здає, бы было легше.

Ци трафлят ся, же бракує Ти нашых слів? Кєд так, то што товды робиш? Твориш новы слова ци береш пожычкы? Котре барже любиш або думаш, же є ліпше?

Фурт ся мі трафлят. При бесіді ся не звертат увагы на поєдны слова. Але кєд запишу, товды одраз виджу, же тото ци тамто слово не такє, як бы мало быти по мойому. Не выглядат добрі, не звучыт. А як ся мі не видит, то треба дати інче. Як мам, то дам. А як не мам, то мушу глядати, в себе, в нашій загорідці або в сусідовых. Творіня новых слів ся бою. Хыбаль, же того вымагат конвенция ориґіналу. При «Віні Пу» нияк єм ся не боял, была то шувна забава.

Як оцінюєш усистематизуваня лемківского языка?

Треба мудрым головам довершыти «усистематизуваня». Актуалізация правил є барз потрібна. Най уж тот, котрый хоче написати лист, допис, верш ци книжку, веце не думат над тым, як записати дане слово. Ци як в ґраматиці, на котру фурт ся покликуєме, а нихто не пише згідні зо вшыткыма гын поміщеныма правилами, ци може дакус інакше.

Котрый текст переводило ся Ти найтяжше?

Тото не можу повісти, котрый был найтяжшый. Понеже памятам, же каждый был інчый, же вшыткы были тяжкы. Але таку тягобу люблю. То приємніст ся мучыти при такій роботі.

Ци доходят до Тя дакы слова узнаня од нашого середовиска ци лем критика (котра тіж і в нас, одраз, на жаль, явила ся при нагоді опубликуваня Твого першого тексту – «Малого Прінца»)?

Як іде о безпосередні коментарі од чытачів, то по мойому моі тлумачыня были приняты нима з узнаньом, заінтересуваньом. В медияльных выповідях – кєд добрі тямлю, не было такых слів вельо, але были. Значыт доходят. На веру, важном для мя была рецензия «Малого Прінца» в «Бесіді». Пан Петро Трохановскій своіма теплыма словами придал мі віры в тото, што роблю. Його критичны увагы принял єм покірні – они мі на хосен – памятам о них і старам ся не повтаряти блудів. В тым же самым часописі явила ся тіж збірна рецензия трьох книжок «Бомбля», «Трьох жен під оріхом» і «Віні Пу». А як іде о другу част звіданя – было то вшытко уж дост давно – по мойому критика все є потрібна, але кєд конструктивна, бо кєд ніт, то «ни хісна, ни корысти».

Нашу (мою і моіх братів) працу при Ґолем Сериі достережено і спомнено в часописі бачваньскых Русинів «Руске Слово». Тлумачыня книжкы «Віні Пу» высоко оцінил проф. Генрик Фонтаньскій в своій статі «Kреативность и культурная адаптация в переводе повести Winnie-the-Pooh Алана А. Милна на лемковскій язык».

Окрем выже приведеных рецензий, памятам, з якым зворушыньом моя жена чытала по лемківскы «Малого Прінца». А наш Михась уж просит ввечер, жебы му чытати ВІНІПУ або ІЙКА. Тоты рецензиі сут для мене найважнійшы.

Над чым тепер робиш і коли вкаже ся тото в друку?

На тот рік міністерство признало грошы Стоваришыню Лемко Тавер на єдну книжку зо сериі Ґолем. Буде то примір взятый з поличкы сучасной словацкой літературы. Вітьо Ставярскій «Кале Топанкі», што в циґаньскым языку значыт чорны черевікы. В 2013 р. твір пряшівского писателя вызнано найліпшом словацком книгом і признано нагороду «Анасофт Літера». Думам, же іщы осіню книжка буде выдана і хто лем захоче, тот ся познат з Вороном, Фердім, Сабіном і іх пригодами.

Ци єст дашто, што сам хотіл бы-с почытати по лемківскы, але неконечні жебы-с мусіл переводити?

Хтіл бы-м чытати по лемківскы велику літературу і малу, може дакій кримінал. Хтіл бы-м взяти до рук і прочытати, писану по лемківскы, нову, свіжу книжку.

Таку мам мрию. Не до сполніня. Жебы хоц лем кажда десята або тридесята книжка, яку бы-м хтіл прочытати, была тіж в лемківскій языковій версиі. Хтіл бы-м мати малый выбір.