Кым ся чуєте, пані Нєзнальска?

Од 26. квітня/апріля до 18. серпня/авґуста 2019 р. в краківскым Музею Модерного Кумшту (МОЦАК) тырват выстава пн. «Насильство і памят». Авторком сценария експозициі єст артистка Дорота Нєзнальска.

При творіню експозициі Насильство і памят артистка хоснує фотоґрафічну документацию, котра была сотворена в часі ІІ світовой войны через Інститут Німецкых Прац на Сході (ІДО – Institut für Deutsche Ostarbeit). Были то псевдонауковы досліжыня німецкых народознавців і фізичных антрополоґів, котры мали служыти до выокремліня особливости поєдных ґруп. Зобраны материялы мали быти і схоснуваны до пропаґандовых і ідеолоґічных нацистовскых цілів.

Домінантом выставы єст символичный іконостас, в котрым в місце ікон святых, ци праздників можеме позерати на фотоґрафіі лемківскых і польскых діти, циґаньской дівкы, портреты дорослых жен і мужів. Можеме оцінити облечыня фотоґрафуваных і драматурґію іх ведіня ся як моделів. На выставі схоснуваны сут фотоґрафіі Лемків з Новой Веси, Ганчовы, Вороблика Королівского і інчых сел.

В суботу, 27. квітня/апріля 2019 р., мож было взяти участ в авторскій презентациі експозициі. Про придуманя, концепциі, такой реалізацию выставы і інтерпретацию твору бесідую з артистком – Доротом Нєзнальском.

Богдан Ґамбаль: Были сме свідками і участниками в музею МОЦАК – Музею Модерного Кумшту в Кракові, авторского прегляданя выставы. Такє ся трафлят дост рідко. Просиме дашто більше о тым оповісти.

Дорота Нєзнальска: Так. Было то авторскє ведіня. Здає ся мі, же тота істория, котру єм выкорыстала на потребы реалізациі, має так великій обсяг, же барз добрі ся стало. Добрі, што присутны могли дознати ся більше на тему походжыня материялів, котры єм схоснувала до реалізациі інсталяциі. Спомянула єм при презентациі, што тота істория має дві течы, хоц, як думам, мож тых ниток більше выокремити. З єдной стороны сут нацистовскы материялы, вытворены в сороковых роках ХХ ст., коли функцийонувало Ґенеральне Ґубернаторство. То сут етноґрафічны анкєты і фотоґрафіі, якы были зобраны серед цивільного населіня німецкыма дослідниками під патронатом ІДО – Інституту Німецкых Прац на Сході.

Другій вопрос єст барз особистый. То підкрисліня дедикациі роботы. Присвятила єм єй своій родині і тым людям, котры зазнали в 1947 р. aкциі «Вісла», то єст етнічного чыщыня, якє зробила польска держава русиньскому населіню. Операциі, котра обнимала Лемків, Бойків, Украінців, Поляків. Моя родина зазнала aкциі «Вісла». Моі дідове были выгнаны зо свого села, насильно перевезены потягом на обшыр бывшых Східніх Прус (Варміі і Мазур), і там достали нове місце, нову хату по німецкій родині. Може мали там ліпшы условія, як в себе в горах, в рідній Руденці при Ліску. Бо гев мали лем курну хыжу. Але то, якым способом было на ных зроблене насильство, зорваны соспільны і культурны звязкы… Моі дідове долго не могли си дати раду з тым, што ся стало. Барз долго споминали село і сусідство. Моі баба долго, даяк прібувала привыкнути до нового місця і долго думала над тым, жебы вертати на свою ґаздівку. Лем ниґда на щестя ся не повело. Знатя, што польска держава хтіла знищыти тоту культуру – вывезти люди, зато спалили цілы села. Адже не было до чого вертати.

БҐ: Може повіме нашым слухачам, што домінантом той експозициі єст символичный іконостас. А в тым іконостасі в місце ікон сут вложены фотоґрафіі, повыбераны портреты люди. Знимкы сут вкомпонуваны в місце намістных, праздничных ікон, але тот символичный іконостас єст неполный. Не має горы. Чом тот іконостас єст некомплетный?

ДН: То єст фактичні форма, яка має односити ся символичні до іконостасу. Єст очывидне, што іконостас інакше выглядат. В часі місцевой кверенды трафила єм на такій іконостас, котрый іщы ся сохранил в церкви во Східнім Бескіді. Даяк в інсталяциі однесла єм ся символичні до подобы іконостасу, лем не повторила-м дослівно той формы. Єст знане, што іконостас єст богатый, єст реалізуваный в дереві, ачий єст «бароковый» в своій подобі і пересланю, барз кольоровый, барз притігат зір… Єст формом олтаря, якій навязує до сакрум, до святых, до покровителів. В центрі єст выображыня Пантократора. Не поважыла єм ся дати в тым місци ниякой фотоґрафіі. Лишыла єм тото місце порожнє. Бракує тіж вершка іконостасу….

В моім іконостасі, котрый єст желізном формом, барз симетричном, в центрі сут царскы врата. Лем як повідам, вшытко ту єст барз конвенцийональне, єст лем однесіньом до східньой традициі. Єст тіж моім авторскым жестом дислокациі, ектопіі і зміны єрархіі, бо в місце святых і пророків помістила єм знимкы сельского населіня. Так як повіла-м, змінила єм єрархію, і тоты люде, якы перше ішли до церкви, жебы оддати поклон, помолити ся, тепер сут воздвыжены. На тым іконостасі сут піднесены. І тоты люде сут елементом, котрый єст усвяченый.

Самособом не мож бесідувати о дослівным перенесіню, неє правильности в порядку і так дале… Як сте правильні достерегли неє горы іконостасу. Але єст тот жест дислокациі, зміны місця і тым самым акцентуваня унікатности тых люди. В тым припаку Лемків з околиц головно Крениці. Але сут там люде з Марковой, Гачова, з Вороблика Королівского і Новой Веси.

БҐ: Бесідуєме днеска, в тым символичным дни, в велию выселіня мешканців першого села, якє прошло перед 72 роками. 28. квітня/апріля 1947 р. жытелі першого лемківского села – Должыці – были выгнаны з хыж і перевезены першым транспортом на пілніч Польщы. Не знам, ци і тота дата має ту символичне, бо не дослівне значыня? Ваша презентация має ціль злучыти тот материял, якій зобрали тоты, што хотіли схоснувати фотоґрафіі і описы до цілів напевно не такых, до якых вы сте іх схоснували. Прецін не было плянуване корыстаня з того материялу до комунікуваня істориі інчой, непередвидженой ани през тых, котры робили тоты досліжыня, ани през фотоґрафуваных люди. Мы повідаме, што акция «Вісла» была операцийом переселенчо-асиміляцийном. А вы сте спомянули, што днес не мож поновити того рода досліджынь, дачого подібного… Того представленого на знимках світа уж неє. Він был знищеный. То мій коментар, але може хочете ся до того однести дакым способом?

ДН: Так. Думам, же тото, што сте повіли… Надале мало люди знат, што як раз того дня было выселене перше село. Тота подія ся зачала рівно 72 рокы тому. Фактичні єм однотувала річницю два рокы тому і товды барз єм ся намагала створити тоту інсталяцию, жебы она припоминала історичный факт – тото, же проведена была акция «Вісла», і єй злу історичну конотацию. Не подарило ся товды. Барз тішу ся днес, же тота выстава была зреалізувана і вписує ся в контекст памяти выселіня і того культурного знищыня достоменности лемківского населіня, головно той русиньской достоменности.

Досправды єст парадоксом, што тоты материялы, на якы можеме днес позерати і можеме іх самы аналізувати, были зреалізуваны нацистами цілю сеґреґациі населіня, жебы было «расово чысте», або хоц лем сеґреґациі люди, якы бы дотримували расовых вымагань принятых нацистами, і описаны нима. Днес ноны знимкы в більшости находят ся в архіві Ягайлоньского Університету. Самособом днес, з історичной перспективы, знаме, што выникли они на основі псевдонаукы. Теория расы была придумана на потребы тзв. Lebensraum, то єст побільшыня «простору до жытя» нацистів. І тым заміром была просто сеґреґация люди. А тото населіня, якє не дотримувало расовых условій, было перезначене до выгубліня, вытрачыня. І думам, што в переспективі тоты вшыткы люде перестали бы жыти, коли бы война была продолжана. На щестя так ся не стало. Але тото достоменностьове вытрачыня было зреалізуване в 1947 р., в часі акциі «Вісла». Товды населіня было цільово розсіяне, його материяльна спадковина была знищена. Тепер лишыли ся лем остаткы. А релікты тіж были розсіяны по світі. І тото, же нашли ся такы материялы, єст феноменом о тільо, же можеме призрити ся штоденному жытю русиньского соспільства, видіти іх материяльну культуру і переконати ся, на кільо была она інча од, приміром, ґуральской культуры.

БҐ: Знам, же коли выстава в Музею Модерного Кумшту в Кракові буде ся кінчыла, так буде перенесена до Вроцлавя. Ци уж знатя, коли тота експозиция буде там презентувана?

ДН: Так. Гев кінчыме тоту выставу 22. серпня/авґуста 2019 р. і в вересни/септембрі тота праца буде выставлена [во Вроцлаві – прип. ред.], і гын зас достане новый контекст. На тамтій експозициі окрем мого проєкту презентуваны будут іщы творы артисты з Німец і артисткы з Фінландиі. Вшыткы троє односиме ся до расовых досліджынь зо світа і зо свойой державы. Думам, же буде то барз інтересуюча выстава. Вкаже спектрум одношыня ся до чловека як предмету, як річы, не як субєкту. Навяже зас до той нацистовской теориі, той злой істориі. Думам, што єст то memento, свого рода остережыня перед стремлінями політиків до такых діянь, до такыого одношыня ся до люди.

БҐ: На конец може за міцно конфіденцийональный, ачий ароґанцкій вопрос. Вопрос, якого ани не мал бы-м ставляти, бо нихто не мал бы го ставляти. Але сме політично некоректне радийо, зато звідам – пані Нєзнальска, кым ся чуєте?

ДН: Чую ся жытельком Ґданьска, але, як ту было днес уж повіджене, чловеком з русиньскыма корінями. Єм Европейком, напевно! І думам, же розмаітіст єст тым, што лем робит нас богатшыма, а ниякым способом нас не форматує. Сміло повім – єст тото моє ознамліня!