Римлянам посланя святого апостола Павла чытаня, зачало 112 (глава 13, 11-14; глава 14, 1-4)
(Братя), тепер мы ку спасіню ближше як тогды, коли мы увірили.
Ніч минула, приходить день. Одшмарьме тоды діла тмы і облечме на себе зброю світла.
Жыйме честно, як через день, не в обжерстві і пянстві, не в нечістоті і роспущености, не в зваді і зависти.
Но облечте ся в Господа нашого Ісуса Хріста, а не старайте ся о планы потребы тіла.
Слабого у вірі берьте (меджі себе), но не перечте ся з ним про його нагляды.
Бо єден вірить, же може істи вшытко, но слабый ість лем ідла з рослин.
Хто (вшытко) ість, най не выйме з чести того, хто не іст (вшытко); а хто не ість вшытко, най не судить того, котрый (вшытко) ість, бо Бог прияв і його!
А ты хто, же судиш чуджого слугу? Перед своім господарьом він стоіть, або падать. Но буде стояти, бо Бог мать силу його потримати.