Добило сердце отця Франтішка Данцака. Кубеколоґа, приятеля Русинів

В неділю 18-го новембра 2018-го року, у 79-ім році жывота, по довгій і тяжкій хвороті добило сердце ґрекокатолицького священика, публіцісты, писателя, высокошкольского педаґоґа отця Франтішка Данцака.

Отець Данцак быв великым приятельом Русинів, много його публікацій было о русиньскых селах, путницькых місцях і сам быв членом Сполку русиньскых писателів Словеньска і членом выбору Реґіоналного клубу Русиньской оброды в Бардейові.

Близкый із священомучеником Васильом

Народив ся Франтішек Данцак 8-го фебруара 1939-го року у селі Варганівці, окрес Пряшів. Народив у ґрекокатолицькій родині, но Ґрекокатолицька церьков в Чехословакії была од 1950-го року зрушена комуністічныма властями і так по середній школі наступив до Православной богословской семінарії у Пряшові і у 1964-ім році быв у селі Андрійова рукоположеный на православного священика.

В тім самім році пришов служыти до родного села єпіскопа Гопка – до Грабского. Село довгы рокы не мало священика, люди ся не хотіли піддати примушеній православізації. І кедь Грабске было реліґійно розділене од І. світовой войны, меджі роками 1950 – 1964 быв у селі лем єден православный священик, і лем два рокы.

Данцак пришов і чекав го успіх, успіх вдяка його роботі. Наперед зачав оправльовати фару, котра была в дезолатнім стані, пак ся пустив і до церькви. Реліґійно розідлены жытелі Грабского нараз зачали ходити до церькви. Вісти о сітуації донесли ся і ку Гопкови, котрый быв по пропущіню із арешту, по котрім слідовав заказ стримовати ся на выходній Словакії, інтернованый в Осеку в Чехії. На приказ владыкы Гопка єдного дня Михал Петренко (двоєрідный брат єпіскопа) приніс на фару різы і чашу з далшыма богослужебныма предметами. Тоты річі даровав владыка храму в Грабскім по своїй єпіскопскій хіротонії. По 1950-ім році, примушеній православізації, были з церькви взяны і скрываны цілых 16 років. Данцак брав за потрібне подяковати за тот екуменічный акт владыкы, котрый ся тримав свого єпіскопского мотта: Да вси єдино будутъ, і так о 4 дні пізніше, 16-го фебруара 1966-го року написав до Осеку владыкови писмо. Гопко одписав. І то быв зачаток глубокого приятельства меджі ґрекокатолицькым владыком і православным, пізніше ґрекокатолицькым священиком.

У 1968-ім році быв отець Франтішек Данцак меджі першыма, котры зачали вертати ся вєдно із людми до Ґрекокатолицькой церькви і пізніше став єдным із найвызначнішых особностей той церькви в історії по 1968-м році.  По навернутю ку ґрекокатоликам быв на парохіях Гарбске, Снаків і в Кружльові. Од 1984-го року до кінця 1991-го року діяв як шефредактор ґрекокатолицького часопису Слово (Slovo) і його додатку БлаговѢстникъ. Знова ся вернув на посаду шефредактора часопису в роках 1999 аж 2000.

В роках 1995 аж 2006 быв фаховым асістентом на Ґрекокатолицькій теолоґічній факулті Пряшівской універзіты, де учів такой дакілько предметів. Так само робив председу редакчной рады часопису і церьковного цензора. В роках 2008 аж 2010 быв і у функції віцеканцеларя Пряшівского ґрекокатолицького архієпіскопства. Быв і председом Комісії Архієпархіялного згромажідня про шпеціалне душпастырьство молодежи, Ромів і родин.

Остатні рокы свого жывота отець Франішек Данцак пережыв у Бардейові. Там служыв як помічный духновный. За свою службу церькви здобыв тітулы – тітуларьный архідекан (1968 р.), тітуларьный каноник (1998 р.), протоєрей (2004 р.), ставрофорный протоєрей (2008 р.)

Писатель, публіціста, кубеколоґ

Отець Франтішек Данцак, быв автором понад 120-ох публікацій. Почас свого авторьскы вынятково творчого жывота од молодости зробив цілково коло 90 публікацій, 9 высокошкольскых учебників, коло 60 фаховых статей, десятйы вступных слов і дав дві десяткы розговорів. Далше написав коло 450 популарізачных статей в часописах, десяткы  статей о історії і юбілеях, писав проповіді, думкы на слова зо Святого Писма. Быв автором дакілько перекладів із російского і україньского языка, його статі суть інтернетовых сторінках а приготовльовав і фаховы лекції. Єднако быв і едітором  фаховых публікацій.

Емілія Кубека, ґрекокатолицького священика і русиньского писателя, першого русиньского романописателя із Пряшівской Руси, на котрого якось Русины часом забыли, зновуобявив як раз отець Франтішек Данцак, котрый єден час быв парохом в Снакові, де діяв і Кубек перед еміґраційов до Споєных штатів Америкы і зачав занимати ся і пропаґовати тврочость свого колишнього попередника. Як раз він всокотив і сприступнив і велику часть літературной дідовизны по Емілійови Кубекови. Далшым важным кроком была поміч професора Павла Роберта Маґочія. Франтішкови Данцакови дав нелем книжкы Емілія Кубека, но і часописы, в котрых Кубек публіковав.

„Творчость Емілія Кубека не є дотеперь іщі в повнім россягу оцінена і є неправом забыта. Знова бы ся могло роздумовати і о выданю холем дакотрых творів. О подобній пропозіції роздумовало ся при його золотім священьскім юбілею (1881 – 1931). Є задачов будучности, жебы ся досконало пробадала і вынесла на світло світа творчость Е. Кубека, того мало знамого і неправом забытого священика, поета, языкознателя, будителя, но головно вірного сына русиньского народа, повного патріотічной щірости, славаяньского усвідомліня і незвычайной высоты його поглядовой розглядености,“ писав наш кубеколоґ Франтішек Данцак.

Кінцьом 2017-го рока вышла із друку по словацькы писана книжка од автора Станіслава Буйды мол. під назвов Наш золотый муж. Розговор із о. Франтішком Данцаком о бл. священомученикови Васильови Гопкови (Náš zlatý muž. Rozhovor s o. Františkom Dancákom o bl. hieromučeníkovi Vasiľovi Hopkovi). Публікація є выповідьов Данцака, котрый одповідать на вопросы Буйды, є о приятельстві з блаженым священомучеником, о його святім жывоті, котрый пересвідчів і самого Данцака, і одкрыто в ній Данцак говорить о фактах, о котрых ся дотеперь векшынов мовчало.

Приятель Русинів

Франтішек Данцак быв і довгорічным членом Реґіоналного клубу Русиньской оброды в Бардейові і членом Сполку русиньскых пистелів Словеньска, як уж было спомянуто. Написав дакілько публікацій о русиньскых селах або русиньскых путницькых місцях. При такых публікаціях все старав ся, жебы было холем резюме і в русиньскім языку. Перевыдав Емілія Кубека, публіковав свою корешпонденцію з Васильом Гопком, перевыдав творы Гопка і Николая Бескида.

Часто го было мож видіти на русиньскых подіях. Ці уж то были семінары із карпаторусиністікы, котры орґанізує Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, Меджінародна літня школа русиньского языка і културы або і русиньскы културны події, фестівалы. Ниґда не браковав на подіях, котры робила бардейовска Русиньска оброда, но навщівльовав і далшы акції в бардейовскім і іншых окресах. Меджі навщівниками быв і на Русиньскій ватрі, котра ся шторік робить в селі Малый Липник.

Дакус особно

Отця Франтішка Данцака єм мав можливость спознати як свого высокошкольского педаґоґа. І як раз він, окрем іншого, учів ня публікачну діялность – основы того, як писати. Пізніше нашы контакты укріпили ся як раз через русиньскый рух. Все чітав новинкы Інфо Русин, пізніше НН інфо Русин, быв стабілным предплатником того періодіка, котрый выдавать Русиньска оброда на Словеньску. Як раз в тім двотыжденнику были публікованы і даякы його статі.

Писав до остатніх хвіль, докля міг. Все кедь мі дзвонив телефон і видів єм, же кличе отець Данцак, знав єм, же буде слідовати будь інформація, же уж мі загнав свою нову книжку, або же ня хоче попросити, ці зроблю русиньске резюме до книжкы, котра мать іти до друку. Быв все приятельскый, позітівно настроєный, повный енерґії, повный думок, што бы іщі хотів написати. Наперек вшыткому. Все вельо робив, а його робота была і на благо Русинів. Єм вдячный за то, же єм го міг познати, і холем малов міров з ним і співпрацовати. Жаль, же тота співпраца теперь закінчіла ся.

Смертьов отця Франтішка Данцака страчать особность і русиньска култура на Словакії. Блаженый покій, вічная память, отче Франтішку!

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА