На Лемковині, в горах Карпатах / Там я першыраз прозріл на очы

Здає ся, же слова поеты Якова Дудры (3 XI 1984 – 6 XI 1974), якого днес припадат річниця уродин, написаны гідні років тому, сміло могли бы справдити ся і днес. Такє то уж діло, тота поезия, же хоц обычні писана в доцяп інчых обставинах (часовых, політычных, соспільных, історичных ітд.), то все мож в ней найти дашто понадвымірове, над чым мы, як чытачы, можеме задумати ся днес.

Поезия Якова Дудры є проста, але красна. Шак, сам был простым чловеком – пише о собі в єдным з вершів, же народил ся з Лемка – хлопа. Окрислят ся го як народного поету, бо невченого, бо не писал школеным, літерацкым языком. Писал зато просто з потребы серця і з потребы душы, бо хоц был лем пересічным хлопом, то чул конечніст поділіня ся з інчыма і описаня того, што все было найблизше його серцю і серцям його краянів – даяк выразити і приоблечы в слова (хоц може і дакус наівні і просто) любов до рідной Лемковины. Але не лем того тыкала творчіст Дудры. През долгы рокы на Лемківскій Сторінці публикувано його моралізаторско-сатыричний цикль філозофскых предумань пн. Асафат спід Бескида – Лемко з діда-прадіда. Писал тіж і байкы. Публикувал в „Карпатскій Руси”, „Карпаторускым Календарі”, а по його смерти выдано друком збірник поезий „Вродил я ся хлопом”.

Запрашаме до обізріня части бурсяной выставы презентуючой выбрану поезию Якова Дудры, а о 11.00 і 18.00 годині до послуханя в радию лем.фм, як тоту творчіст презенуют школяре лемківского языка з Ґладышова.