Чест і неслава

Днес, за часописом “ЛЕМКО” ч. 4/1912, приносиме коротку підслухану бесіду. Слава то цінне добро і каждий хотіл бы єй дознати, хоц лем 15 минут.

Зато некотрым слава фурт ся путат з неславом. Лемкы з єдной хыжы в Ґорлицях зазнают незаслуженой очорняючой, знаславляючой діяльности од років. Но, бо то люде сами знате… ци він вкрал, ци то його окрали? Чорны клеветникы фурт повідят, же был замішаний в злодійство. А пак буде мож все писати на ФБ про “чорны неправильности”.

Правильности і неправильности – то подібны слова і лем “не” іх ріжнит.

Люде ся не здогадают. А же – неславна слава то тото само, што славна неслава? І хто буде си завертал голову дрібницями?

Як бесідувал взір і експерт справедливости, товариш Анрей Вышыньскій, “дайте мі чловека а праґраф ся на нього найде”.

Днес лем тото, з комсомольскым поздоровліньом, вславленым знеславлячам (!) – щыро доношу. Амін.