Хоц він з 1927 рока, а іщы робит на ґаздівці, рідко кличе дакого до помочы… Так долго Гнатко уж прожыл ту, а єднако доднес снит ся му рідна Коростенка. І церков, і поля, і ліс… І рідны люде доокола, і вечыркы…
А коли пришол в тоту церков по тільо роках, така зімала го туга, така самота: іде тілько люди до храму, правда, уж римокатолицкого, а він никого, цілком никого з них не знат! Вшыткы доокола чужы… Ани єдной рідной душы…
«Цне мі ся за тобом, мій лемківскій краю»- так зове ся Реґіональний Фестіваль Лемківской Пісні в Ягільници при Чорткові. «Цне мі ся за тобом доднес…» – думат Гнатко Кобаса, сідячы на другій лавці, праві пред самом сценом. Слухат співанкы – вельо з них співали і в рідній Коростенці. А іщы го выкликали на сцену і нагородили грамотом. Він не знал чом. А мы знаме. Бо то єден з остатніх Коростенчан, якы ся вродили в тым селі – і іщы доднес сут Лемками. Іщы доднес сут…