Ваньо Дзюбина: «Повересло было спільным ділом вшелякых діти, якы ту на нашій земли сут»

18. вересня/септембра 2018 р. в Лемківскій Едукацийній Загороді в Ґладышові прошла офіцийна проба встановліня рекорду Польщы на найдолше повересло з сіна. Рекорд был битий в рамках підсумуваня проєкту «Жытя на селі 100 років тому», якій орґанізуваний был Фундацийом Лемківска Загорода.

Запрашаме чытати інтервю з основательом Дзюбинівкы, опікуном ЛЕЗ, а тіж думкодавцьом цілой подіі, Ваньом Дзюбином.

Севериян Косовскій: Витайте! На сам початок хотіл бы-м поґратулювати побитя рекорду в Дзюбинівці. Повіджте, одкале пришла думка на тото, жебы зорґанізувати таку подію?

Ваньо Дзюбина: Думка, як то гварят, приходит часом в ріжній ситуациі. Як знате, занимаме ся тыма справами звязаныма з нашом традицийом, культуром уж пару років. Колиси, за моіх дітинячых часів, основна така робота для діти при жнивах то было помагати при снопках, при кручыню повересел ітд. Но і так ся тото зродило, чом бы не зробити такого долгого повересла? Лем же зо соломы то так може бы было кус невыгідні для діти, так што зробили сме тото зо сіна. 

С.К.: Кілько осіб брало участ при битю рекорду?

В.Д.: Заанґажували сме три клясы з нашой школы з Ґладышова. Взагалі то цілий такій проєкт, котрий был підтриманий Урядом Ґміны Устя Ґорлицкє, мал наголовок «Як то ся жыло колиси», ту, на нашій земли. Робили сме такы варштаты зо старых чачок, ріжны трубкы, пищалкы. Робліня повересла то было так по правді на підсумуваня того проєкту. Взяли сме діти од нас зо школы, было даде з пятдесятеро діти. До того іщы пару запрошеных гости з ґміны, зо шкіл, в котрых сме были перше з варштатами, пару сусідів. Так што думам, же певні з 70 осіб ся зобрало. І зачали сме крутити. Перше з дітми сме зробили кус таку пробу при школі, жебы знали, о што ту іде, бо певно більшіст з них нияк не знала, што то єст повересло, што колиси было чысто нормальне для дітины. Но і як сме уж зачали, то якоси пішло. Помогли і старшы гості, котры пришли. Кіпка сіна праві же ся кінчыла, і повело ся нам зробити 104 метры. 

С.К.: То гідні. А як долгє повересло треба Вам было зробити, жебы побити рекорд?

В.Д.: Треба было більше як 100 метрів. Але были сме тіж кус часово ограничены, хоц ліміту як бы ту не было. Но, але діти мусіли уж кінчыти. Думам, же тепер як уж сме кус мудрійшы по тій роботі, то мож бы опрацувати такій систем, же мож бы зробити аж і кільометер! Лем до того треба мати добре сіно. Бо як сме робили пробу при школі, то мы мали такє сіно скошене машыном, спрасуване, і то оно уж є такє примучене, кусцьок покыршене, так же нам не барз тото выходило на пробі. Але як то кажда проба – вказала, де маме мінусы. Так што уж на тото головне установліня рекорду нашлo ся такє одповіднє сіно. Накосили сме, высушыли. Кус такє нечыстe може было, аж такє сухє, бо то і ліпше до кручыня, но і повело ся. 

С.К.: Чул єм, же тягали сте трактор. Правда тому?

В.Д.: Є, но тягали сме трактор. І в єдну страну, і в другу. Найперше великій тягал такій невеличкій тракторик, а потім зас в другу страну, тот малий тягал великій. Навет кус під гірку. Тото повересло до тягніня трактора то было такє специяльне. Тіж лем з рослинных річы, але такє дуже грубше і зроблене уж перше, но, без участи діти. 

С.К.: Єден рекорд то мало! Ци мате дакы думкы на інчы?

В.Д.: Думок єст купа. Лем же повіджме так, тото тіж коштує, бо то єст рекорд Польщы. Така найтуньша версия коштує 1350 злотых і тілько хтіли сме хоцкі достати з Уряду Ґміны на тот рекорд, а іщы додатковых пару грошы. Зас рекорд Ґіннеса то уж єст велика сума, бо то коштує медже три а пят тисячы, але не о тото нам ходит. Як бы сме даґде достали даякій спонсорінґ, то думок єст пару. Но што я тепер буду бесідувал. Не буду здраджал, бо може не выйти! Медже інчыма в рамках тых варштатів, котры сме вели з дітми, то пару такых думок ся мі деси там в голові творит. 

Як ходит о повересло, то єст оно зроблене з такых соломок, де єдна соломка нич не значыт, а як ся іх скрутит разом, то, так як прутикы в мітлі, дают силу. Кус так сме хтіли тото повересло укрутити, як таку спільну роботу діти, котры так само, єдно може штоси зробити, але вшыткы разом можеме зробити веце. Брали сме до увагы тіж тото, же жыєме в такым реґіоні, де сут Руснакы і Полякы, а і мішанці (так певні вшыткых по єдній третій, так як ту в нашій ґміні), жебы діти не звертали уж за барз увагы на тоты поділы, ци нацийональны, ци реліґійны. Лем як ся возмеме до роботы, жебы робити так, жебы якісий ефект был. Так в тым примірі повересло было такым спільным ділом тых вшелякых діти, якы ту на нашій земли сут. 

С.К.: Добрі, же зродила ся при тым і дака ідея. Дякую за бесіду і іщы раз ґратулюю рекорду. Жычу, жебы тоты Вашы думкы даколи ся змогли сполнити. 

В.Д.: Боже заплат. При тій нагоді хтіл єм подякувати радию ЛЕМ.фм, же нас медияльні сперало і штоси было на тоту тему, не лем на Лемковині, певно чути. Хтіли сме тіж поздоровити – од нас ту з Ґладышова – вышктых Лемків. Вшыткых, котры сут деси там по цілым світі, по ріжных закутинках, з ріжных то причын порозганяны. 

Полну фотореляцию з битя рекорду найдете на сайті www.dziubynilka.pl.