Траґічне признаня

Ґеннадій Москаль знать, же жытелі Закарпатьской области Україны беруть чехословацькый період за найгуманнішый і найдемократічнішый. Вопросом зіставать, што роблять політіци як Москаль про то, жебы то так не было.

Зажыв єм то не раз. Зачнете в Ужгороді ці Мукачові бісідовати з чоловіком, котрого не знаєте, і кедь ся дізнать, же сьте зо Словакії, докінця Русин, зачне бісідовати о тім, же найліпше было „за Чехів“, коли быв розвиток, коли могли быти Русинами і потім то вшытко Сталін і союз зничіли. І днесь є так, як є. Дакотры при Сталінови не забудуть припомянути Бенеша, котрый „зрадив“. Як великы были можлвости Бенеша не зрадити, є на цілу книжку, но нич то не мінить на факті, же меджівойновый період, коли Русины были державотворным народом і жыли в демократічній і економічно просперуючій державі, беруть за тото найліпше на Підкарпатю і ґенерації, котры ся народили давно по тім, і вшытко знають лем з оповідань своїх предків.

Тот факт, же так думать векшына жытелів той области, знать і голова Закарпатськой областной державной адміністрації Ґеннадій Москаль. Повів то прямо на стрічі з Радком Матулов, надзвычайным і уповномоченым послом Чеськой републікы на Україні, котра проходила в Ужгороді кінцьом юна із нагоды одкрытя Чеського дому в столиці области.

Може в іншых припадах бы сьме такый выслов перед діпломатом другой державы брали за якыйсь прояв почливости, діпломації, але властно і тото бы не мало у світі паралелы. Аж на односины чехословацькы, но і то не так цалком, бо Словаци бы бізовно говорили о добрім сполочнім жывоті, но не повіли бы, же тото найліпше сьме зажыли як раз за часів Чехословакії. Бо оно то потім може звучати як признаня, же тото найліпше сьме уж мали і дотеперь не знаме зробити нич, жебы нам было ліпше, або холем так, як втогды. В односинах іншых держав, котры історічно были повязаны, бы сьме штось подобне глядали лем барз тяжко, а думам, же бы сьме ани не нашли. Тадь то за нормалных обставин до себе ани не пасує. І як раз в тім є проблем, в нормалных обставинах.

Чути слова, котрыма Ґеннадій Москаль выражать, же про векшыну жытелів области „ліпше уж было“, є позітівне в тім смыслі, же шеф области наперек вшыткому має холем даяке почутя народа і усвідомлює собі сітуацію, што з нього холем дакус робить і політіка, котрый знать народ, над якым має власти, а не є лем урядницьков фіґурков, котра жыє в паралелнім світі, одторгнутім од людей. Но єдночасно є то траґічне признаня, же сучасна держава не докаже дати жытелям такый комфорт, такы условії, жебы не мусили споминати на то, што ани не зажыли, і могли жыти сучасноть і підтримовати свою державу.

Але не будьме барз великы оптімісты односно Москаля. Москаль не є шефом обасти першый день, ани першый рік. І на місці є вопрос, што він зо свойой позіції зробив про то, жебы ся дашто змінило в тій справі. Його высловы, головно в справах меншын, суть раз такы, раз іншакы. Знать ся вказати на русиньскых подіях, а на другый день знать бісідовати о русиньскім сепаратізмі. Подобну стратеґію – быти добрый і ту і там, робить односно Мадярів, што мож было видіти в остатнім часі, коли домашні Мадярі, а і Будапешть, протестовали проти закона о освіті. Лемже як раз така політіка не зліпшує сітуацію, а скоріше укріплять людей в тім, же ліпше уж было – за тых, за тамтых, припадно у дакотрых укріплять і то, же ліпше бы нам было з будькым, а не буде коло теперішніх властей.

Траґічне признаня Ґеннадія Москаля не є проявом почливости, діпломації ці приятельства. Є то лем конштатованя факту, же люди то так досправды видять. Вшытка честь, же то знав повісти. Но єдночасно є то неґатівный образ державы. Лемже то є уж і його зодповідностьов, же то так є, і же ся то роками нияк не мінить ку ліпшому.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА