Ісус Хрістос вєдно зо своїма учениками приходить до ґадариньского края. Быв то край поганьскый. Там його стрітили двоме опанованы демонами. Кідь го збачіли, кричали: Што тя до нас Ісусе, Сыну жывого Бога, ты нас пришов мучіти скорше, як даный час?
Демоны просять Ісуса, жебы їх не заганяв до пропасти (аду), але до свинь. Ісус їм дозволять. Наслідком того ціле стадо верьгло ся до моря і потопило ся. Пастырі, як тото виділи, повтікали. Ціле місто вышло ку Ісусови а просили, жебы одышов із їх края. А Ісус вернув ся назад.
Ісус і днешнім словом нам хоче подати спасителну науку. Демоны, котры были розъїджены, перед Ісусом тратять свою розъїдженость і проти свойой волі признавають Хрістово божество. А тыж і то, же Ісус має над нима владу, як і то, же їх чекать мука. Демоны барз добрі знають, же як прийде даный час, то є страшного суду, будуть выданы і вєдно з тыма, котры їх слухали і повнили їх волю вічным мукам в аді. Але людям о тім не бісідують, їх старають ся потягнути за собов до вічной погыбелі. Указують зло як добро. Перекручають Боже слово, жебы люде веце вірили злому духу, як Богу. Тото видиме уж в раю. Першы прародічі послухали нашепты злого і утратили рай. І теперь робить тото саме. Вказує коротку насолоду гріха як штось велике, што принесе чоловіку щастя. І як легко ся му то дарить видиме часто і в нашім жывоті і в світі коло нас. Аморалность, гріх є ставляный на рівень законів. Боже слово є трактоване як штось неактуалне.
Днешнє слово нам вказує, што значіть слухати злого. Конець є вічна мука і ад. То є то, што злый може ґарантовати. Ісус пришов освободити чоловіка, дати йому правдиву свободу ту на землі і вічный жывот в небі. Прото не слухайме нагваряня зло, але вірьме Божому Слову. Слава Ісусу Хрісту!
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Фото: Выгнаня бісів з ґадаринського опанованого. Жрідло: Wikipedia.