Трета бесіда з Євом Грубом з Тылявы (третя част) – 70 процент – субота, 20.00 год.

Не бесідуєме днес о подіі, яку видите на знимці, а єднак знимка цікава і заслугує, жебы єй ту вказати. Священника переводят на другу парафію – і парафіяне урочысто одпроваджают свого єґомостя. Поважны ґазды вышли так чысленно в святочным облечыню, на конях. Добесідували ся з фотографом, жебы зафіксувал важний момент істориі села. Выглядат так, же то о. Михаіл Іваськов, другій православний священник в Тыляві по переході сельской громады на православя в 1926 році. Перший был дост коротко, а того другого єрея тылявяне встигли ближе познати, ачий і полюбити. Тепер його переводят на Волынь, а пак долгы рокы, і аж до смерти, о. Іваськов буде служыл на Поділю, в Браілівскым Свято-Троіцкым монастырі…

«Бунт» в Тыляві, о якым не раз споминали сме в недавных передачах, фактичні был наслідком конфлікту з греко-католицкым священником, якій, здає ся, такой в каждій справі ішол на конфлікт – таку мал натуру. Але по «тылявскій схізмі», коли емоциі стихли, тылявяне, што цікаве – з пошаном односили ся і до православных, і до греко-католицкых священників в своім селі. І кус ся ганьбили, же дали ся так легко втягнути в тот «бунт».

Тоту унікальну знимку взріла єм недавно в селі Вікторівка Козівского района, де замешкали дві родины з Тылявы. Вказала мі єй Надія Лішняньска-Лейко, з родины Лейків-Кукуляків, з яком барз цікаво было побесідувати. Навет і задля той знимкы вартало іхати до Вікторівкы! А результатом другой стрічы в Вікторівці было тото інтервю з Євом Грубом (з дому Лазорчык), трету част якого подаєме днеска. Пані Єва вродила ся в Тыляві в 1929 році – і запамятала іщы барз дуже зо жытя в рідным селі. Бесідуєме кус і про Великден, і навет про Русаля, і Святого Яна, і про окупацию, і выселіня, про любов, і про здраду, і… просто о жытю.