Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць марец 2018

3-го марца 2018

Медвідь, Спросины (Мала сцена, 19.00 год.)

Дві єдноактовкы од Чехова – Медвідь і Спросины. Тоты пєсы ся часто уваджають як части єдного представліня. Звязує їх сполочна тема одношіня мужа і жены, котре ся формує  через здолаваня баналных і безсмыселных барьєр і котре наконець завершыть ся взаємнов сімпатійов. Далшым сполочным меновательом тых двох пєс є сміх, сміх од зачатку аж до кінця, котрый тоты дві представліня проводить веце як сторіча по сценах професіоналных і аматерьскых театрів на цілім світі.

4-го марца 2018

Полепетко (Велика сцена, 16.00 год.)

Музикална приповідка Петра Столічного з текстами співанок Яна Штрассера і музиков Іґора Базліка приносить забаву, гумор і смішны сітуації, до котрых діставать ся головный герой Полепетко, што поплете вшытко.

7-го марца 2018

Златый ключік (Велика сцена, 10.00 год.)

Буратіно, головный герой приповідкы Алексія Толстого Златый ключік або Буратіновы авантуры, то жываньска, непослухняна і неконечно зведава, но наперек тому сімпатічна деревяна лялька із довгым носом, котрый як кібы быв на тото, жебы го маїтель пхав там, де не треба. Буратіно має ніс, котрый вынюхать кажду авантуру, небезпеку, но і способ, як із того добрі выйти, і не лем то – поможе му найти то, по чім вшыткы тужыме – златый ключік, котрым дають ся одкрыти двері до щастливого жывота… 

7-го марца 2018

Гавай (Велика сцена, 19.00 год.)

Гавай є дебутом пряшівской драматічкы Михаелы Закутяньской. Траґікомедія з русиньского села із характерістічнов назвов Гавай – то є оповіданя о гляданю самого себе на періферії Европы і в кругу не цалком тіпічной родины.

15-го марца 2018

Ізба ч. 6 (Велика сцена, 19.00 год., предпремєра)

Ошарпаный павілон на краю шпыталю десь в російскій ґубернії. Тримають в нім тых, котры в реалнім жывоті не фунґують нормално. Котрых справованя не є полдя норм. Суть мімо нашой реаліты. Як кібы были забытима ролями з якыхсь стародавных пєс… Не робить ся ту терапія, нихто їх нияк не лічіть. Павілон скоріше припоминать тюрму як санаторію. Веде го лікарь Андрій Єфіміч, резіґнованый, котрый пахтить по свободі, пересвідченый о тім, же вшыткы людьскы страсти суть без значіня в осношіню ку вічности. Єдного дня пустить ся до бісіды із паціентом Іваном Дмитрійовічом Ґромовом. Андрія Єфіміча очарить запаліня, котре іщі є в Ґромовови, присвоїть собі його приготовленость змінити тоты обставины. Оцінить його тугу: просто жыти. В єднім моменті зачне лікарь навщівльовати паціентів частіше. І в санаторії зачне ся бісідовати. О людьскых тугах, о ненаповненых снах і ідеалах, любвах, намірах, жывотных очекованях… О промарненых жывотах. На світло світа выходять скрыты токы людьскых інштіктів. Ізба ч. 6 чутливо і прозірливо дотулять ся вопросів вины і зодповідности, хворомысельности в сполочности, тілесности і метафізікы. Ненаповнительности людьской долі. Пєса дає до взаємного балансу думку і сценічный образ збудованый на богатій фантазії, сценічній поезії, візуалній імаґінації і неочекованости до себе запасованых сітуацій.

16-го марца 2018

Ізба ч. 6 (Велика сцена, 19.00 год., І. премєра)

20-го марца 2018

Капітан Кыянка (Велика сцена, 10.00 год.)

Приповідка о справедливім кральови і його трьох дівках. О бідакови дракови, котрый даремно пришов о свої головы. Приповідка зо вшыткым, што ку тому належыть – авантурoв, співанками, великым весільом і щастливым кінцьом, досправды заінтересує дітячу і дорослу публіку.

21-го марца 2018

Ізба ч. 6 (Велика сцена, 19.00 год., ІI. премєра)

28-го марца 2018

Кырхень Безсмертный (Велика сцена, 10.00 год.)

Кырхень Безсмертный є пєса Евы Маліті Франьовой, словацькой драматічкы. Є то маґічна і крута траґікомедія із селькоского оточіня, котра давать добру шанцу аж в раю. Бо ту, на Земли, ся нашыма жывотами пошырює головно зло. Зло, о котрім часто не знаме, бо снує поза хрыбеты і уха тых, котрых хоче обрати. Зло, котре є безсмертне і тяжко го загнати до гробу. В родинній траґедії авторка формує маґічно-реалістічну сновалну метафору як раз на Словеньско, на конець еры соціалізму. Кырхень Безсмертный – отець родины, народа, антігерой, інтріґан, любитеь розкошу, метафора абсолутного зла, стоїть од зачатку пєсы над гробом. Але на другый світ пішле найперше вшыткых коло себе. Він сам є невыгубительный. Кырхень Безсмертный має своїх колаборантів, выховать і свого наслідника. З кінцьом соціалізму ся не выгубило плане коріня нашой сполочности і ледво їх выгубиме з приходом іншакой културно-сполоченьской еры. Бо суть закорінены глубоко в народі, на селі, в родинах.

Выступліня ТАД мімо Пряшів

8-го марца 2017

Окресный шпыталь (Културный дім в Гуменнім, 18.00 год.)

Чоловік ся ани не сподівать і зразу ся дізнать, в якім жыє маразмі. Невыразно то припоминать шаленый дім. Має лем дві можливости! Сплынути з оточіньом, або спробовати дістати ся вонка. Є дакілько драг: зміна індентічности, еміґрація, і кідь нереална, так холем до свого внутра. Можливость одмітнути жывот є основов, но не найприємнішов. Умерти на старобу, хоць є природне, но хто бы так довго чекав… Револуція? Може, але має смысел револуція в шаленім домі?

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА