Бумеранґ

На кінцю рока дістав ся мі під рукы „подарунок“. Быв із 8-го децембра і была то одповідь головы Комітету із вопросів людьскых прав, народностных меншын і меджінародностных односин Верьховной рады Україны. Тот одповідав на далше, не знам вже історічно котре за порядком, писмо председы Світовой рады Русинів, жебы вызнати Русинів на Україні.

Думам, же комітет, котрый має в назві людьскы права і народностны меншыны, мав бы быти на боці людьскых прав і народностных меншын. Но выняткы потверджують правило і Україна є вже традічно вынятковов, што дотулять ся той области.

В одповіді головы комітету знова раз дочітаме ся, же є много науково-експертных матеріалів, котры досвідчують, же Русины суть лем частьов україньского народа. Без похыбы є много такых матеріалів, статей. Лем вопрос про Григорія Немирю стоїть іншак. Най буде так добрый пан голова комітету, і вкаже мі „многы“ статі із минулости, котры тото твердять, і котры бы не были писаны під ідеолоґійов комунізма, і най мі найде „многы“ статі зо сучасности, котры тото твердять, і были бы писаны іншыма як україньскыма „науковцями“. Думам, же із „многого“ матеріалу, бы были зернка піску.

То, же голова комітету повторять знова раз, што сьме чули вже міліонраз, мене не зачудовало. Є то повторяня офіціалной протирусиньской політікы, і він є діятельом офіціалных властей, котры суть протирусиньскы. Но і так, кібы то писала канцеларія презідента, премєра, ці председы Верьховной рады, мав бы єм про то векше порозумліня, же чію лінію будуть тримати. Але тото пише голова комітету, котрый ся має занимати людьскыма правами. І він намісто того, жебы стояв за основныма правами Русинів, стоїть за „правами“ україньскых і комуністічных науковців.

Но предці лем єдна несподіванка в найновішій одповіді Русинам із офіціалных орґанів україньской державы є.

В писмі, котре є адресоване председови Світовой рады Русинів, ся на кінцю пише, же в Закарпатьскій области діє дакілько русиньскых орґанізацій, функціонують недільны школы, выдавають ся ґазеты, роблять ся проґрамы в радію і телевізії по русиньскы, фестівалы ітд. І тым, за думками людьскоправного комітету, Україна вызнавать „языкову і реліґійну самобытность Русинів“.

Тішме ся, же комітет десь позберав якысь інформації, але уточнийме собі факты. Жадна ґазета, і моментално є думам лем єдна – Отцюзнина, не была ниґда выдана іншак, як за пріватны грошы, держава не дала ани гривню. Недільны школы, котры вже не існують, не існують і зато, бо все были роблены за пріватны грошы і держава не дала ани гривню. Фестівалы і далшы події суть так само роблены дякуючі Русинам і сімпатізантам, котры пожертвують даякы грошы, бо кібы мали Русины чекати на грошы од Києва, доднесь бы не было ани єдной події. Значіть, як вызнавать держава тоту самобытность? Як єй підтримує? І прошу пояснити, што то тота „языкова і реліґійна самобытность“ є?

Людьскоправный комітет не робить на Україні адвоката людьскых прав, а адвоката діявола. Повторять стары знамы слова о обґунтованых позіціях науковців і зохаблять людьскы права у своїй державі пропасти в загыбель. Кібы тому так не было, брав бы собі комітет приклад із сусідьскых держав, де Русины давно вызнаны, і зачав бы як тот найкомпетентнішый тискати на вызнаня Русинів. Не робить то.

Выбер позіції споминаного комітету є його право. Выбрали обгайобу протирусиньской політікы, не обгайобу людьскых прав. Но є лем вопросом часу, коли робліня адвоката діяволу верне ся як бумеранґ.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА