Днесь єм по може трьох рока стрітнув єдного знамого. По дакілько речінях, котры сьме собі вымінили тіпу „як ся маш“, або „одкыль ідеш“, мі знамый повів: „Вы сьте добра меншына.“ Радість з такой похвалы ня перешла скоріше, як мі стигла перейти цілым тілом, бо такой за тым наслідовало: „Вы нич не хочете. Собі робите свою културу, співате, але вшыткы знате бісідовати по словацькы а не жадате все дашто як Мадярі або Циґаны.“ Не повів єм на то нич. Предці лем стояв з новов купленов шпортовов пушков, што мі не давало істоту мойой беспечности а по друге, з „добрым Словаком“, котрый має стереотіпны думаня о меншынах, є і так даремно о такых справах бісідовати. Але то, што мі повів, роскрывать чоловіку два важны образы. Першый є образ обмедженого думаня о меншынах а тот другый є образом того, о чім є досправды наш мешыновый русиньскый жывот на Словеньску.
Гей з першым образом ся стрічам часто. Кідьже суть Мадярі і Ромове на Словеньску штатістічно найвекшыма меншынами а так є лоґічно о них і найвеце чути, стереотіпне обмеджене думаня о меншынах собі самособов все найвеце злизнуть они. Они суть тоты планы, што ся не хотять „приспособити“, они все дашто хотять, они не знають язык (хоць бы го ай знали), они не суьт лоялныма жытелями. Просто катастрофа. А іщі на них ідуть грошы! Добра меншына є тота, котра нич не хоче. Найліпше така, котра поступно забуде на своє коріня, із людей ся стануть конечно добры Словаци. На то, же Словеньско ниґда не было моноетнічнов державов і же такы меншыны як Мадярі, Русины ту были уж в часі заснованя Чехословакії, на основі чого пак могла выникнути і Словакія, также ту суть „домашні“ так як і Словаци, Русины о то веце, же были державнотворным народом, ся даяк про істоту забывать. О тім, же є то конштітучне право меншын, жебы могли рішати о справах, котры ся їх дотуляють і жебы мали быти повнены їх пожадавкы на условії, котры їм забезпечать жывот і розвиток їх комуніт, ся ліпше мовчіть. Предці не мож допустити, жебы собі пак зачали вельо дозвольовати. А то, же грошы выділены на меншыны не впали Словакії як печены голубы з небе, але же суть то і пінязі членів меншын, бо і они ту роблять, купують, зо вшыткого платять дані, то никого не інтересує. Же на тоту нашу, меншынову културу іде смішна частка в порівнаню з грошами, котры ідуть на словацьку културу, то вже є лем детайл.
Образ другый сьме собі, нажаль, вытворили сами. Гей, нашых людей досправды найвеце з цілого „русиньства“ інтересує ці будуть фестівалы, жебы было де погуляти, заспівати, а може і дашто выпити. Властно, кідь нам зохаблять тото, бо кібы на тото сягли, та втогды бы сьте виділи револуцію, так не хочеме веце нич. То радше може не будеме мати інштітут на універзіті, лем най буде фестівал. А кібы там пришов Карел Ґотт, та сьме найспокійнішый народ під сонцьом. Нашым людям векшынов не бракують нашы школы, ани то, жебы ся їх діти учіли материньскый язык. Не бракує їм азбука а вшыткы хотять добрі знати по словацькы. І жебы так знали і їх діти. Не бракує їм преса, о русиньскых авторах може дашто даколи десь чули, але хто бы то чітав, прошу вас… Нашы орґанізації за остатні рокы не были способны підпорити жадну з добрых пропозіцій, котре мала наприклад мадярьска меншына, векшынов з арґументом – тадь нам то не бракує – мы знаме і по словацькы. Сьме „добра меншына“, робиме собі „свою културу“ а не хочеме нич. То, же ся ту іщі все найдуть даякы орґанізації або окремы актівісты, котрым залежыть на нашых школах, на пресі, на книжках, на тім, жебы ся зачала діскузія о меншыновых самосправах, котры бы якраз спомянуты проблемы могли рішати ліпше, як урядник в Братіславі і якы знають, же лем з фестівалів народ не пережыє, є днесь скоріше вынятком, як правилом.
Перед Округлым столом Русинів Словеньска, але і перед новым веджіньом Русиньской оброды на Словеньску, котра є найвекшов нашов орґанізаційов, стоїть тяжка задача. Є час перестати ся тішыти з резултатів перепису людей і зачати робити на тім, жебы ся народ, котрый ся в переписі записав як народ русиньскый, досправды зачав пробуджати. Нелем тым, же ся люди запишуть, але жебы люди досправды хотіли і дашто веце, як гулянку. Жебы мали інтерес о діла, котры суть про наше пережытя і розвиток важны і жебы тоты діла підпорьовали.
Барз бы єм хотів, жебы кідь ся може зясь за пару років увіджу зо знамым, повів мі, же не сьме „добра“, але „зла“ меншына. Же хочеме вельо. То буде про мене добрым сіґналом, же конечно хочеме то, на што маме право і што є про нас реално потрібне.
Петро Медвідь, Пряшів
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА