ПроРусин / Руска Народна Республика Лемків в народній памяти – середа (29.11), 20.00 год.

Ближыт ся 5. грудня/децембра т.р. Вєдно з том датом будеме припоминати дальшу річницю од покликаня Верховной Рады Лемківской Руси, яка дала початок Рускій Народній Республиці Лемків. До округлой 100. річниці віче во Фльоринці остал лем рік. 

Глядал єм одповідньой темы на радийову серию ПроРусин, яка своім обсягом обняла бы не лем Лемковину, але такой цілу Карпатску Русь. За простым причынком таком темом стала ся і є Руска Народна Республика Лемків, яка была лем частином шырокого народотворчого руху в 20. роках ХХ ст. серед загалу Русинів. 

З другого боку хотіл єм найти тему, де мож бы было про ню побесідувати з жывым свідком деякой подіі. На жаль, в примірі нашой республикы не годен найти уж жывого чловека, якій бодай памятал бы тамты часы, маючы хоц бы пару рочків в 1918 році. Зато тіж задумал єм, што вартало бы діткнути темы памяти Лемків. Памяти, яка в тым шумным примірі прямо повинна будувати почутя нашого бытя, в часах ґлобалізациі, ай загального затрачыня. 

Єдного вечера написал єм майльовий лист до знаного Мурянкы – пана Петра Трохановского. Не зато, же-м глядал свідка тамтых подій (бо-м знал, же уж не найду), але прото, што Трохановскій знат не лем чарувати оповіданьом про нашу історию, але іщы сперат своє знаня на безпосереднім переказі од предків, од якых мал щестя тото вшытко чути. 

Арґументом, якій промовил за выбором як раз такого, а не інчого спілбесідника, был заєдно і такій факт, што рідне Мурянків село Білцарева сусідує з Фльоринком. В тым місци мушу ся оправдати, што і так будете чути в інтервю. Як правильно звернул увагу мій спілбесідник, то такой радше Фльоринка лежала коло Білцаревы, а не Білцарева коло Фльоринкы. Вшытко за справом того, што Білцарева дала Лемковині інтеліґеницю, а то учытелів, священників, юристів. То предовшыткым білцарівскы достойны роды (але не лем білцарівскы) грали першы гушлі в дальшым селі – во Фльоринці. 

Розповідаючы про народну памят, в днешнім інтервю почуєме не лем спомины высловлены з головы, але і тоты переданы на папір. Петро Мурянка прочытат выімкы зо свойой повісты «Тифус», яка фурт дозріват і жде будучого печатаня. Не звідуйте чом «Тифус» – то вопрос до автора. Здраджу лем, што інтерпретация є досправды цікава. В оповіданях зобраны сут як раз м.ін. переданы Мурянці спомины його предків, якы были свідками Республикы, якы діткнули єй простору своім тілом. Окрем того, на конец почуєме выімок з творів білцарівяна Владиміра Возняка, якій по выгнаню на чужыну, чекаючы в Чмелю на несполнений поворот домів, записал пару зошытів, якы высловлюют превелику тугу за втраченым. Коли єм уж спомянул на Владиміра Возняка, та коротко заохочу, што в наступным проґрамі з сериі ПроРусин, якій про Вас зрыхтую, буде бесіда з сыном покійного, Укачом Возняком, якій по части розповіст про тоты діла. 

Завершаючы днешнє заявліня про проґрам, спомяну на проєкт таблиці, якій видите долов. То несполнений плян, якій зріс 9 років тому при нагоді 90. річниці фльориньского віче. Даю го ту, хотячы дати притиск, што уж невельо часу остало до 100. річниці, а за тым до поверніня до проєкту і довершыня діла упамятніня тамтых подій. Як повіст в інтервю Мурянка, был то накращий час Лемковины. Думайте над тым што о рік. Треба тугых умів, жебы зачати уж роздумы про упамятніня подіi таблицьом. 

Премєра проґраму в середу, 29. листопада/новембра, о 20.00 год., повторіня вночы з середы на четвер о 4.00 год. та в суботу, 02. грудня/децембра, о 15.00 год.