Клюб деМоль і «Вершы верхам» інтервю з менаджером ансамблю Михалом Кайди

Демко Трохановскій: Не перший раз мам чест гостити в нашій редакциі Михала Кайди, основателя і менаджера ансамблю Клюб деМоль. Влони бесідували сме нажыво в радию лем.фм о тым, же ансамбль нагрыват свою наступну платню. А днес, з чым єс ґу нам пришол, Михале?

Михал Кайди: Витам вшыткых любителів лем.фм. Я приходжу такой в тій же справі, лем уж зо свіжіцькым выданьом платні Клюбу деМоль, котру сме назвали «Вершы верхам». Платня взріла світ кус понад два тыжні тому, зато сміло мож речы, же іщы горяча. Як видно в другій части наголовка – то музычний портрет Лемковины.

ДТ: Уж мі ся подабат тото сопоставліня слів. Чом, як раз, «Вершы верхам? Одкале сте вязли тото названя?

МК: Найлегше буде тото зрозуміти слухаючы пісню «Вершы верхам», од якой сме взяли наголовок цілой платні: бесідуй до гір вершом, а они ти вершом одречут, значыт – кєд з пошаном підыйдеш до гір, то они оддадут ти о вельо більше, як бы-с міг ся сподіти.

ДТ: То барз поетицкє…

МК: Гей, бо лемківскы тексты, котры чути в нашых співанках, сут авторства Петра Мурянкы (подля моіх драфтів в польскым языку). Польскы пісні вышли спід мойого пера, окрем твору «Бесіда», котрий написала наша вокалистка, Моніка Ліс.

ДТ: Знаме уж, же на платни найдеме і польскы, і лемківскы авторскы пісні. Звідам о окладинку – она описана лем латиньскыма буквами. Чом неє там кірилиці?

МТ:, Гей, маш правду. Музычний портрет Лемковины хочеме популяризувати предовшыткым посеред польскых слухачів, а кірилиця была бы ту барєром. Направляме ся на тых, котрым Лемковина єст мало знана, або доцяп незнана.

ДТ: В проєкті, названым колиси Клюб деМоль, мал єм нагоду брати участ пару років тому. Од тамтого моменту змінил ся кус склад ансамблю. Хто брал участ в награню вашой новой платні?

МК: На награня до ряшівского студия пришли актуальны члены ансамблю: Моніка Ліс (спів), Андрий Трохановскій (гушлі, спів), Ігор Трохановскій (акордеон, спів), Михал Кайди (тамбуріно, ґуіро [латиноамериканькій перкусийний інструмент, ісп. güiro – ДТ]) і, гостинні, Клавдия Брісс на контрабасі. Автором музыкы являт ся Михал Кайди, значыт – я.

ДТ: Мушу звідати о самы творы. Они ріжнорідны не лем текстово, але і музычно. Спостерюг єм, же каждий з них вытягнений єст, як бы тото речы, з інчого мішка?

МТ: Так, бо Лемковина з єдного боку має смутну історию, але – з другого – каждоденну радіст, красу природы і богатство культуры. Мушу підкрислити, же не граме лемківской музыкы в традицийным понятю, бо з єдной страны Клюб деМоль єст мішаном польско-лемківском ґрупом, а з другой – музыка і поезия інспіруваны сут культуром Лемковины, не будучы при тым єй точном копійом. Творы родили ся часом спонтанно на пробах, на котры єм іх приносил, а решта ішла уж своім свобідным путьом. Авторами пригрывок і аранжу сут братя Трохановскы, котры чудово зімали климат пропонуваных мном мельодий.

ДТ: А поєдны творы?

МТ: Ок, о співанці «Вершы верхам» уж єм повіл. Не буду ішол за порядком, в якым вміщены сут на платни, зато перейду до пісні «За хлібом». То еміґрантска пісня, або ліпше речы – пісня еміґрантів, котры ідут в світ глядати реченого хліба. На чужыні найдут роботу, хліб, збудуют дім. Лем іде мі не о тот дім, котрий розумію як рідну хыжу. То дім, што мат стіны, дах, двері і выгляды. То дім, котрий являт ся лем будинком, місцьом, до котрого приходит ся оддыхнути і выспати по роботі, але думкы його жытелів заєдно будут вертати до свойой рідной хыжы.

ДТ: Співате тіж о Епифані Дровняку – Никыфорі.

МК: Гей. В музычным портреті Лемковины мусіл ся найти лемківскій артиста Дровняк, знаний шырше світу як Никыфор. Він же подля свойой концепциі інтерпретувал, описувал і малювал Лемковину – я портретую єй музыком.

ДТ: В Твоім малюваным музыком портреті своє місце нашол тіж збійник Андрий Савка. Што в ним такє цікаве для музычного портретисты Лемковины?

МК: Знаш, напевно, Яношіка? То, як раз, Савка повинен быти барже знаний од словацкого збійника, бо діял посеред Русинів Лемковины і Пряшівской Руси на 80 років перед Яношіком, будучы його протообразом. Здрадила го фраірка, был засуджений на смерт і повішений за ребро. Воювал против февдальному системови, што значыт, же был близко простых люди. Коханий через нарід, ненавидежний через панів. Ци видиш, же обі істориі ся сходят? J

ДТ: Но гей, аналоґій вельо. А «Уцячий танец» – при ним мож погопкати.

МК: То весела співанка о тым, як уці бавили ся лучці. Тот твір барз ся надає на тото, жебы розкрутити публику і запросити до забавы. Така і была замірена ціль. Думам, же заграме го на михалівскій ватрі, а може поведе ся так втягнути цілу поляну ватрян, жебы потанцували, потупкали, ачий бечали уцячым голосом в ритм той пісні. 🙂

ДТ: Га-га-га! Думам, же забавовий хараткер такых подій як Ватра тому прихыльний. То тепер треба бы розгріту публику добити дальшым динамічным твором – «Дзвіночкы». Повідж нам дашто про нього.

МК: То пісна о хлопцю, котрого серце бє до єдного дівчате, котре заперте єст в высокым замку. Кус байкы, але і реальности, бо вшытко і так пояснят ся в двох послідніх стихах співанкы – ци фактично дівчатам іде лем о пінязі?

ДТ: Робит нам ся іронічні, зато звідам тепер о рефлексийны співанкы і іх зміст.

МК: Гей, маме і такы, што вказуют тяжку історию Лемковины, біду єй жытелів, котрых не поминула смутна воєнна доля. Пісня «Долина Смерти» односит ся, по правді, до Дукляньского Перевалу і тяжкых боів вчас І і ІІ Світовой Войны, але то тіж воєнна істория цілой Лемковины. Наступством того сут розсіяны по лісах воєнны цмонтері. Лем же, чом вшыткы арміі світа схотіли воювати як раз ту, на Лемковині? Ідте гет, найдте сой другы місця, жебы ся бити! Вартат спомнути, же, коли Моніка вчыла ся співати тоту пісню, фурт ся ій снила война… Тото певно найліпше оддає настрій твору, як і, зрештом, наступного – «Білет в єдну сторону». Нашы діды

достали такы білеты в 1947 році. А хто виділ другу част фільму «Акция Вісла» Андрия Копчы, напевно найде до нього однесіня в тій співанці.

ДТ: «Білет в єдну сторону» – міцне окрисліня на траґедию выселіня. А «Скарб Лемковины»? О чым він єст?

МТ: В близшых і дальшых околицях Крениці сут такы села, котрых названя вказуют на деякы повязаня з золотом, або може на такы, што мі ся з ним покус шырше-узше язуково асоциюют – Злоцкє, Злотне, Солотвины [поль. Słotwiny – ДТ] і Златне на Словациі. Може таляры державы мушыньскых єпископів били з руды, позыскуваной з даякых бескідскых копален? Але то не золото єст правдивым скарбом той землі, лем єй істория і культура.

ДТ: Крас повіджене. Кєд сме уж при тым слові, што хочеш выповісти пісньом «Прекрасний тот Світ» («Piękny jest ten Świat»)?

МК: Час-од-часу приходят такы моменты, коли вшытко єст прекрасне, чудове, ачий ідеальне. Представ сой майовий ден з самого рана – співы птахів, пахнячу свіжу булочку і аромат кавы. Такы момены треба доцінити, памятати і тішыти ся нима!

ДТ: Аж єм почул в ґамбі смак той кавы і булочкы… «Бесіда» – текст Монікы…

МК: … Так, то авторскій текст Монікы, нашой вокалисткы, котрой істория співаня в Клюбі деМоль єст не до повіріня. Може не так само тото, же в з нами співат, але предовшыткым тото, же допіро деякій час по тым, коли зачала з нами музыкувати, вказало ся, же мат лемківскє коріня. «Бесіда» то філософічны передуманя Монікы – бесіда з Богом, будуча єй першым твором в лемківскым языку, очывидно, по языковій коректі Андрия і Ігоря Трохановскых.

ДТ: «Колысанка»?

МТ: Ту, радше, сам наголовок повідат о вшыткым, зато великых несподіванок не буде. То клясична колысанка, при писаню котрой взорувал єм ся типовом для лемківской поезиі темом, переплітаном сентенциями о надіях і болях, котры в Лемках сідят – ту найдете дост простий текст з міцным закінчыньом.
ДТ: Наконец, звідам о іщы єден твір, котрий нам остал.

МК: Нашу платню «Вершы верхам» завершат пісня «Пращаня». То сповід дітины, дівкы, котра ідучы до великого світа, лишат родинне гніздо, родичів, родину, рідну хыжу – місце, в котрым ся выховала, дорастала, дозрівала. Дітина пращат ся з родичами, дякуючы своім близкым за тото, што од них достала. Такій момент в жытю родичів не єст легкій, бо хоц дітина обіцює фурт вертати, одвиджати родичів, то одлітує зо свого гнізда, жебы заложыти своє.

ДТ: Смутно ся нам якоси зробило…

МК: Бо такє єст жытя, стараме ся о діти, хочеме іх як найліпше выховати, дати ім вшытко , што маме, а они і так ся нам «одплатят» тым, же выперхнут з нашого гнізда. Зато, жебы не пращати ся «Пращаньом», додам, же уж робиме над наступном платньом. Континуацийом проєкту «Вершы верхам» будут «Танці душы». Перший был музычным портретом Лемковины, а його продолжыньом буде музычний опис дорогы до Лемковины Монікы, нашой вокалисткы. Іщы пілтора рока тому назад была пересвідчена, же єст Польком, католичком. Пак, вказало ся, же має лемківскє коріня по діді і в інтересуючий спосіб одкрыват свою незнану дотепер лемківскіст. Вшыткым заінтересуваным хотіл єм подати наш фейсбуковий профіль (www.facebook.com/clubdemoll) та контактовий е-майль (Mychal.Kajdy@gmail.com), а Тобі подякувати за запрошыня провести інтервю. Но і іщы єдно – вшыткы нашы тексты можете найти на нашым фейсбуковым конті.

ДТ: Желам успіхів в розвиваню лемківской авторской творчости, котрой маме так мало… Дякую сердечні за інтервю.

МК: І я дякую.