Польскы дослідникы: Найбарже траґічном была доля Лемків – Лемкы были найбільшом з жертв Акциі Вісла

В ден початку траґічной для Лемків Акциі «Вісла», 28. квітня/апріля 2017 р., в варшавскым Едукацийным Центрі Інституту Нацийональной Памяти «Пристанок Істория» проходила дискусия, на котру были прошены дослідникы, занимаючы ся тяжком історийом ІІ Світовой Войны і повоєнным періодом – проф. Ґжеґож Мотыка і Ева Сємашко. Бесіда з циклю «Медже свастиком і червеном звіздом», котру вюл Пьотр Зиховіч, проходила під темом Акция «Вісла». Комуністичний злочын, ци польска рация стану?

Як мож вычытати з наголовка дебаты, дослідникы зосередили ся на звіданю, на кілько товдышні комуністичны власти Польщы были примушены зорґанізувати выселенчу акцию, а на кілько была то замірена комуністами етнічна чыстка? В своіх выступлінях дослідникы не были східны, прібуючы одповісти на тото звіданя, а сама бесіда тыкала предовшыткым польско-украіньскых реляций періоду ІІ СВ і наступуючого по ним нового політичного порядку, котрого результатом были траґедиі вельох Лемків, Украінців, лишаючых своі хыжы, розселеных по пілнічных і західніх частях Польщы.

Хоц дослідникы піднимали в більшости пробу оціны польско-украіньскых односин, являли ся і лемківскы темы вчас дискусиі. За опінійом Е. Сємашко, хоц выселіня были конечны, так як украіньскє населіня мало быти підпором для воюючых украіньскых збройных ґруп, то дослідничка ясно підкрислила, же Лемкы не підпорювали ОУН-УПА, а іх выселіня было хыбом. Тым самым, остали нивинныма жертвами Акциі «Вісла».

І проф. Ґжеґож Мотыка однюс ся до лемківской траґедиі. В парох словах для радия ЛЕМ.фм потвердил, же найбарже траґічном была доля Лемків.

На выслуханя цілой дебаты просиме до радия ЛЕМ.фм 3. мая 2017 р. на 19.00 год.

Кінцьом квітня/апріля 1947 р. комуністичны власти Польщы за «благословліньом» Сталіна, завідуючого «дружным» тоталітарным Совітскым Союзом, котрий по ІІ Світовій Войні охватил своім влияньом такой цілу центральну і середню Европу, зачали Акцию «Вісла» – операцию, яка мала на ціли ліквідацию Орґанізациі Украіньскых Нацийоналистів і Украіньской Повстанчой Арміі. Єй заложыньом было выселіня украіньского населіня, котре подля комуністів мало быти підпором украіньскых збройных ґруп.

Іщы перше ОУН-УПА доконала на Волыни ґеноциду, званого волыньском різанином, котрого результатом была смерт од 50 тис. до понад 100 тис. невинных жертв (дослідникы не сут східны што до іх конечного чысла), в великій мірі жен, діти і старців. Тоты подіі сут днес баґателізуваны вельома украіньскыма дослідниками, назуваючыма евфемістично траґедию Волыня польско-украіньском войном, украіньском вызвольном операцийом, або волыньскыма подіями. Вчас волыньского ґеноциду гынули Полякы, Жыди, Ормяне, Чехы і інчы народы.

Дослідникы не сут згідны, ци лучыти обі історичны подіі – рішыня комуністів о проведіню Акциі «Вісла» і волыньскій ґеноцид, але підкрисляют, же кєд кредо Орґанізациі Украіньскых Нацийоналистів было выелімінувати з тзв. украіньскых земель аґресорів, панів, т.є. комуністів, Жыдів, Поляків і інчых, жебы самому орґанізувати украіньску державу і царствувати на тых териториях, для комуністичных власти было то выстарчаюче поясніня на выселіня Украінців.

На фоні польско-украіньскых конфліктів потерпіли і Лемкы, котрых комуністы вштурили до єдного мішка з Украінцями, выселяючы при нагоді русиньскє населіня з обшыри Лемковины. Тым способом ціла культурова обшыр Карпатской Руси по пілнічній стороні Карпат была знищена на все. В комуністичній Польщы, онедолга по выселінях, власти дозволили декотрым нацийональным меншынам орґанізувати ся в товариства, общества, чым могли – хоц в ограниченых реалиях – рзовивати ся, плекати свою культуру, язык, традициі, орґанізуцати шкільництво, выдавничу діяльніст і ін. Лемкы-Русины (м.ін. з причыны сопротивліня Украіньского Соспільно-Культурального Товариства, основаного в 1956 р.) такой згоды не достали. Аж до політичных перемін 1989 р., коли было основане Стоваришыня Лемків – перша повыселенча лемківска орґанізация, Русины в Польщы были сказаны на асиміляцию (польонізацию і украінізацию), вынародовліня і помале штоденне вмераня.

Істория русиньской ґеєнны зачынат ся о вельо перше. Вчас І Світовой Войны лідеры украіньского народового руху радо підпорюют австрийскы власти, часто денунциюючы лемківскых лідерів (в більшости інтеліґенцию, священників, дяків, правників, дохторів, студентів ін.), высылаючы іх до концентрацийного лаґру в Талергофі. За ініциятивом украіньскых комуністів русиньска тема являт ся в 20 рр. ХХ ст. на зъіздах Комінтерну, Комуністичной Партиі Украіны, принимаючы рішыня, же неє Русинів – сут лем Украінці. Вчас ІІ Світовой Войны, коли Орґанізация Украіньскых Нацийоналистів спілпрацує з гітлерівцями, повтарят ся ситуация з часів Великой Войны – лемківскы лідеры сут інтернуваны, Апостольска Адміністрация Лемковины (основана в 1934 р. цілю ограничыня влиянь украіньского нацийоналізму в Грекокатолицкій Церкви на лемківскій обшыри), а заміст традицийного штоденного поздравліня «Слава Ісусу Хрису!» треба рычати «Слава Украіні!».

Як видно на выміненых примірах, ХХ столітя не было для Русинів щестливым. Траґедиі по пілнічній стороні Карпат з початку столітя, Акция «Вісла» 1947 рока, а пак вынародовліня Русинів во вшыткых комуністичных державах центральной і східньой Европы тырвало до політичных революций 1989 р. Але і по політичных перемінах в – здавало бы ся – демократичных державах Русины часто были елімінуваны з публичной обшыри, а іх ґеєнна з загальной історичной памяти. Тым більше радує, же і в науковым світі ся тото помалы змінят. Але при тым іщы барже чудує, же сучасны украіньскы середовиска фурт тырвают в думаню часів австрийского террору, сталіновскых комуністів, гітлерівців і другых бід, ідучых од тоталітаризмів ХХ столітя, обертаючы історию горізнач, чого потверджыньом може быти украіньскє «Наше Слово» – хоц маме уж ХХІ столітя, такой лем там найдете тескты о тым, же днешня політика Польской Республикы взглядом Лемків (в значыню постеріганя як окремий нарід) то така, яку вюл Гітлер, підпорюючий Goralenvolk…