Рецептура

Же мадярьскый премєр роздавать мадярьскы паспорты мож розуміти як туній політічный калкул. Популізмом змішаным із політіков „зъєдиньованя великого мадярьского народа“ через роздаваня гражданства не пригравать лем пункты на конто свойой популарности, а в другім плані ся му тым може дарить і холем як-так тримати під контрольов роснутя вже і так доста великой екстремістічной партії Jobbik.

Же має з роздаваня мадярьскых паспортів паніку Київ, є до даякой міры зрозуміле. Не зрозумілы суть коло того іншы справы.

Орбан не вітать до свого наруча загранічных Мадярів першый день. Од часу, коли зачала Будапешть роздавати паспорты каждому, хто знать уряднічці на конзулаті повісти холем „човколом“, минув уже даякый тот рік. Паніка втогды была і в Братіславі. Выробив єй словацькый премєр Роберт Фіцо, котрый такой дав схвалити закон, якый зачав брати словацьке гражданство тым, котры прияли гражданство іншой державы. То, же контрольне світло в нервовій сістемі київскых властей засвітило аж теперь, бо аж теперь ся з того робить велика тема, то є про мене досправды незрозуміле. Притім Київ ся реално має чого бояти, Фіцо з того лем хотів здобыти політічны пункты.

Закон, котрый прияла свого часу Словакія, не мав жадне реалне обґрунтованя. Словакія так лем пришла о дакілько десяток гражданів, векшынов такых, котры многы рокы жыли у Великобрітанії, Споєных штатах Америкы, Канаді, Австралії і дістали тамтешнє гражданство. І то аж потім, што ся самы наголосили, же мають чудже гражданство, іншак то ани уряды не знали одконтрольовати. Обґрунтованя то не мало із єдной основной причіны. Словацькы Мадярі, котры мали быти найвекшов „грозьбов“, кібы дістали мадярьске гражданство, ани перед приятьом закона о одобратю словацького гражданства, не мали о тото мадярьске майже жаден інтерес. Гражданство пожадало пару десяток людей, із веце як 400 тісяч словацькых Мадярів.

Поясніня є просте. Словацькы Мадярі бы мадярьскым гражданством абсолутно нич не здобыли і не є їм протібне. Мадярьско і Словакія суть членами Европской унії, обидві державы суть в Шенґені, до Мадярями населеных реґіонів Словакії ідуть векшы інвестіції як до даякой выходной Словакії, за роботов собі без стояня на граніці можуть іти штодень, на накупы, навщівы тото саме, можуть позерати мадярьскы телевізії, слухати мадярьскы радіа, мають на Словакії забезпечены вшыткы свої права, мають властне мадярьске высыланя в державнім радію і телевізії, мають школы, універзіту… а головно, економічна сітуація, котра бы може могла тігати людей на другый бік Дунаю, повічме собі щіро, не є аж так ружовіша, жебы собі мали ногы про тото ламати і втікати десь гет. То уж кідь, та єднако як і жытелі далшых посткомуністічных держав, рівно до западной Европы. Навеце, односины Братіславы і Будапшеті суть остатні рокы історічно найліпшы.

Україна є на тім о доста гірше. Мадярьскый паспорт забезпечує гражданство нелем мадярьске, але і гражданство державы Европской унії, державы Шенґену. Жадны візы (хоць тото може уж так довго не буде), жадны обмеджіня, жебы чоловік міг выйти за граніцю, жебы міг в рамках Европской унії робити і помочі так собі і своїй родині. Ту суть основны бенефіты того, што чоловік здобуде, кідь як граждан Україны здобуде і гражданство мадярьске. І што є на другім боці?

Україна не пропонує, на розділ од Словакії, своїм гражданам в Закарпатьскій области жадны бенефіты. Не є членом унії і довго не буде. Вопросом є, ці даколи буде. Закарпатьска область Україны є довгодобо на кінцю списку справ, котры Київ інтересує. Жадны інвестіції до реґіону, жадне будованя інфраштруктуры, скоріше чеканя на то, покля ся тота інфраштруктура цалком россыпе. Навеце, є то реґіон, з котрого дранцують і тото остатнє богатство, што тым людям іщі зістало. Фотоґрафії повных влаків дрыв, котры ся експортують і реґіон з того нич не має, думам видів вже каждый, і могли бы сьме продовжовати. На выході война, реална можливость, же „кедь мі пришла карта наруковац“, не зістане лем в співанці. Значіть, кому бы в такім припаді мало аж так залежати на гражданстві україньскім?

Намісто того, жебы собі Київ усвідомив, же в порівнаню з мадярьскым гражданством він досправды не має што людям як бенефіты свого гражданства пропоновати, робить далшы хыбы. Языковый закон, котрый є про власти моментално єднов із „найосновнішых справ“, уж не є лем о тім, же о утискованю своїх прав на Україні бісідують Русины, ці російскоязычны гражданы Україны. Днесь є то вже і о тім, же о утискованю, зменшованю народностных прав бісідують і Мадярі. „Товариство угорської культури Закарпаття“ докінця одкрыто говорить о антіконштітучнім діяню, котрым власти зменшують права народностей. І як раз з Мадярів має теперь Київ паніку, бо ся му не любить, же діставають і мадярьскы паспорты.

Особно не розумію ани Братіславі, ани Києву, в чім видять проблем, кідь має чоловік і інше гражданство. Но кідь то беруть за проблем в Києві, потім треба думати на то, же лічіти проблем ся не дасть репресійов. Тота ниґде не поведе, головно в сітуації, кідь Київ сам не має нич ліпше, што бы жытелям Закарпатьской области дав, навспак, розвалять цілы рокы цілый реґіон. Намісто зменшованя прав народностей бы мали в Києві роздумовати, што атрактівне бы могли дати жытелям, жебы не мали інтерес здобывати чудже гражданство. Лем тото є лічіва рецептура із історії овіреной апатыкы, котра може помочі.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА