105 років од народжіня Франтішка Ґібалы

Може ся о нім не пише тілько, як о іншых русиньскых умелцях той ґенерації. Но і він через свої творы по собі зохабив глубокый слід в уменю, головно в публічнім просторі, на Словакії. 5-го апріля минать 105 років од народжіня скулптатора, академічного умелця – Франтішка Ґібалы.

Родак зпід Дуклі, зо села Крайня Поляна, народив ся 5-го апріля 1912-го року. До краю ся вертав і у своїх стихах. Отця Ізідора стратив іщі в дітинстві. У 1914-ім році пішов на войну, із котрой ся вже ниґда не вернув. З мамов Аннов, з дому Уліяшовов, зістали три сироты – Анна, Михал і Франтішек. Франтішек зачав до школы ходити в Бодружалі, пізніше ся переселили до Клатовой Новой Всі коло Топольчанок. Пак із матірьов пришли до Пряшова, де у 1928-ім році закінчів міщанку. Свої штудії продовжовав на чеськых землях, де в рр. 1928 – 1932 штудовав на Державній промысловій школі скуптаторьскій і каменарьскій в місті Горжіці в Підкырконошу, наслідно у професора Богуміла Кафкы штудовав в рр. 1933 – 1937 на Академії вытварных умень в Празі. Там почас штудія в другім річнику здобыв і Масарікову штупендію як найліпшый штудент. Як штудент із великым талентом дістав ся в році 1938 і на штіпендію до Паріжа.  В тім самім році є його портрет дівчатя Еріка Ґ выбратый про Експозіцію словацького уменя в Ню Йорку і Моксві.

Ґібала зачінать творити і у публічнім просторы вже почас штудія. Од 1936-го року, значіть рік перед закінчіньом высокой школы, є приятый за члена Общества словацькых умелців. В роках 1934 – 1936 вытворив модел і выграв конкурз на памятник Андрея Кметя в Баньскій Щавніці. Так само в тых роках вытворив пять далшых творів, міджі нима і Штрайк в Карпатах. В році 1937 вже робив на памятнику ґенерала Мілана Растіслава Штефаніка про місто Требішов. По навернутю із парізькой штіпендії в році 1939 жыв в Братіславі і в Пряшові, учів на середній школі, рештавровав в церьквах, но в році 1940 ся навсе переселив до Братіславы.

Почас войновых років здобывать Премію Купецького за рельєф Путь на Ґолґоту і робить на скулптурах Юстіція, Закон, Зима, Літо, котры суть уміщены перед Юстічным палацом в Пряшові. Палац ся зачав робити іщі в часі Чехословакії, но докінчовав ся вже почас войнового словацького штату.

По скінчіню ІІ. світовой войны Ґібала має іщі веце роботы. Свої творы іншталовав од выходу Словакії аж по Братіславу. Зробив памятникы вызначных Словацькый особностей – Людовіта Штура, Люда Ондрейова, Йонаша Заборьского, Янка Краля і далшых. Но його творами суть і памятникы русиньскых народных будителів – Александра Духновіча в його роднім селі Тополя і Александра Павловіча у Свіднику. Так само вытворив памятник в русиньскім селі Токаїк, де Німці постріляли вшыткых хлопів, жены з дітми выгнали і село выпалили за поміч совітьскым партізанам.

Ґібаловы памятникы, бюсты, рельєфы, памятны таблы мож найти і в Калинові – першім освободженім селі на теріторії Чехословакії, котре ся находить в окресі Міджілабірці, в Гуменнім, Левочі, Старім Смоковці, Ружомберку, Братіславі і далшых містах на Словакії.

Франтішек Ґібала не забыв на край із котрого походив. Мав контакты з далшым вызначным русиньскым вытварником Дезідерійом Миллым з Кыйова і до свого краю вертав ся і в своїй поезії. Марія Мальцовска Ґібалу зарадила до книжкы 100 вызначных Русинів. Умер 8-го септембра 1987-го року в Братіславі, значіть того року припомянеме собі і 30 років од його смерти. За свого жывота мав выставкы в Ню Йорку, Паріжі, в Берліні, Москві, Будапешті, Празі, в Кошыцях, Пряшові і Комарні.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА