Бесіда з о. Ярославом Поповцьом, предсідательом Общества св. Йоана Крестителя

Богдан Ґамбаль: Общество св. Йоана Крестителя як перше почало святкувати выголошений Округлым Столом Русинів Словациі рік Адольфа Добряньского. В суботу, 4. марця 2017 р., в чертіжняньскій церкви была одслужена Св. Літургія, панихіда за будительом. Чом як раз общество, котрого сте предсідательом, рішыло провести інавґурацию за участи 15 священників і многых вірных в Чертіжным?

О. Ярослав Поповец: Так, перше. Такой то перша така велика стріча того рока – выголошеного роком Добряньского. І кєд, як єм уж спомянул, стараме ся в обществі з каждым роком за своіх членів, то значыт – не лем за тых актуальных, але і за тых бывшых членів, служыме Службы Божы. Адольф Добряньскій был основательом і першым ведучым Общества св. Йоана Крестителя, але окрема Служба Божа – так сме вырішыли влони на посіджыню выбору (рады) – окремы торжества будут в місци його тілесных остатків – там, де є похоронений. Одправленым богослужыньом в Чертіжным зачынаме, заісто зачынаме в тым то році. Є то така перша велика акция в памят будителя. Тішыме ся, же было присутных много русиньскых орґанізаций, много, або вшыткы сме ословили. Уж незалежно од того, ци дахто был, або не был, не ділю того, але многы проявили інтерес, пришли ту на тоту акцию. Такы культурны акциі, ци даякы стрічы на бесіду о жытю Адольфа Добряньского то мож робити все, але Службу Божу, де ся зыйде 15 священників, де служыт ся Літургія і сут там люде-вірны, не лем з того села, але і актуальны члены общества, то, думам, є такым приносным, ділом доброго зачатку. На тоты дальшы стрічы може в чест Добряньского бодай бы ся уняли, і не лем в тым році, жебы може памятати і быти памятливым на тых, котрым треба не лем чест оддати, але і наслідувати іх.

Б.Ґ.: Ци ваше общество окрем той днешньой подіі плянує в 2017 р. орґанізувати дальшы акциі в памят будителя?

Я.П.: При тій нагоді Службы Божой, якой сме были свідками, была выдрукувана нашым священником Миланом Ясіком книга в чест того великого мужа, якым был Добряньскій. Я вірю, же і на тій основі, на фундаментах той книгы, што постане, може така воля до шыршого пленум тото дати інтерес о особу Адольфа Добряньского. Може нашмариме тото кусцьок і до церковного плена. Же хтоси бы міг, ци на богословскій факульті ся інтересувати о такы особности. Не лем, же то был даякій Русин, та не хочеме нич з ним мати, але тото особливо про грекокатолицку церков ціла тота. Я вірю, же і надальше будеме актывно ся участнити і апелювати, жебы тото не стихло.

Б.Ґ.: Вы репрезентуєте тото здружыня в рамках грекокатолицкой словацкой церкви, якє специялізує ся в робліню перекладів церковных літургічных текстів до русиньского языка, а дале вводит постепенно і консеквентно русиньскій язык в простір церковных Богослужынь. Якы сут вашы дотеперішні осягніня, якы пляны на будуче. Котры тексты сут перетлумачены, што думате дале тлумачыти? Котры тексты ждут на імпріматур?

Я.П.: Так на початку того 2003 р. то такы ластівкы были. Зачали сме од перекладів на неділі і свята: Писмо Святе на неділі і свята, чытаня євангелиі, чытаня апостола і был катехізм. Тепер, дякуючу Господу Богу, заісто і добрій воли церковной верхности, можеме ся потішыти, же уж многы переклады, як требник, тетраєвангелиі, молебні, маме. Найновійше діло Служба Божа оперед посвяченых дарів, маме переложены, претлумачены стихіры на вечурнях. В тым року бы сме хотіли, жебы окєд літургія остала староцерковна, старославяньска, маме переложены уж долгы рокы тропарі. Маме переложений похорон, же там, де можеме, про люди, бо то неє про себе, але про люди, де мают радіст з того співу і з того, же розумлят вшытко. Там хочеме може кусцьок ся засадити в тым наступным року, в 2017, як такій поблагословлений рік Добряньского.

Б.Ґ.: А днес над гробом Адольфа Добряньского співали сме панихіду…

Я.П.: Так, так… В тій панихіді маме уж і прошыня переложены в єктеніях по русиньскы. Молитва є по русиньскы. Даст Господ Бог, же кєд буде схвалений цілий похорон, же вшыткы стихіры сут там переложены по русиньскы, цілий похорон є переложений. Бо самотна панихіда то є лем тропар і кондак, але маме переложены цілы стихіры на одобереня тых люди, а там, там ся стрічат много інчых. Думам, же про церков є то добре, же в такых співах ся репрезентує. Бо там, де ся стрічат на похороні не лем тота ґрупка, бы єм повіл – Русинів, але там приходжают і Словакы, приходят і Чехы, приходжают з іных народности. Бо кєд помре чоловік та родина є даґде шырока та ся позлітуют, уж на похорон приходжают так, же можеме і репрезентувати тот язык і грекокатолицку церков.

Б.Ґ.: На конец, кєд бы сте повіли якысе слово до Лемків од твердого русиньского священника.

Я.П.: Про вшыткых не лем Лемків, а про вшыткых Русинів, бо і тоты Лемкы сут Русины, ци за границями в Польщы, за границями на Мадярах, на Підкарпатю, Румуніі, жебы досправды могли быти горды на своіх опередників. А мы як Общество св. Йоана Крестителя ся стараме, жебы і під моім веджыньом, як предсідателя общества, моментально обоновленого в 2003 р., жебы было приносом про нашу церков, наш народ. Так, як нам тоты дары дає Господ Бог, жебы сме іх могли розсіяти медже народ.

Із благословліньом, вшыткого доброго желат отец Ярослав Поповец.