Є інтересне, же покля флаґ, під котрым собі спокійно і мірно жыють Русины в многых державах світа, є неприятельом „демократізуючой ся“ Україны ч. 1, флаґ, під котрым ся робили злочіны, є єдным із сімболів патріотізма.
Вывішіня русиньского флаґу Іваном Данацком в Ужгороді остатній день рока 2016 можеме брати з многых поглядів. Можеме, не мусиме з тым быти согласны. Можеме то брати як „добрый жарт“, кідьже флаґ быв вывішеный на місце, де перед тым вісів флаґ Европской унії, можеме то брати як протест, проти справованю ся Україны односно Руинів і референдума із 1991-го року, можеме то брати як патріотізм. Будьяк бы сьме то лем не брали, і так зіставать вопрос, на котрый бы міг одповісти лем Данацко, ці собі усвідомльовав, же такым „перформенс“ може зробити в сітуації, коли ся лем глядать за што пришыти Русинам сепаратізм, веце біды, як хосна. І то, же з того є веце біды як хосна, ся вказало такой в тот день, кідь україньскы медії зачали пошырьовати дурноты, жебы тым выкликати ненависть проти Русинів.
Україньскым медіалным простором ся спустила лавина пропаґандістнчных выдумок, дезінформацій, неправд, кідь ся зачало писати о русиньскім флаґу як о фалґу, котрый є „кремельскый“, „путінскый“, кідьже має триколору синьо-біло-червену, котрый ся ту „появив лем теперь“, бо Русинам іде лем о єдно, і то „розбити Україну“, „зробити Донбасс“ на западі Україны ітд.
Писати пропаґанду выждадує велику смілость „журналісты“. Мусить быти певно пересвідченый о тім, же його чітателі суть так бесґрамотны люди, же не знають помалы нараховати до пять, і мусить ся надіяти на ласку Божу, же покля уж ся дахто такый і найде, хто бы предці лем знав раховати до веце, його голос буде умовчаный і реноме „журналісты“ так зістане без шкоды, єднако як і пропаґанда, котру мав намагу втиснути людям до голов. Лемже, кідь є пропаґанда „штілом“ журналістікы в цілій державі, потім ся не є чого бояти.
Вказованя на русиньскый флаґ як на дашто путінске, кремельске, бо має таку саму триколору як Росія, є далшый з абсурдных рекордів україньскых медій. Даремно якбач поясняти, же то триколора всеславяньска, котра была принята на Всеславяньскім зъїзді в Празі у 1848-ім році, даремно поясняти, же тоту триколору потім хосновала Югославія, а Моска была під флаґом червеного терору, же тоту триколору днесь окрім Росії хоснують далшы державы, як Сербія, Словенія, Хорватія, Словакія, хоць не все в тім самім упорядкованю, же тоты фарбы хосновала і Чехословакія, днесь Чехія у своїм флаґу. А даремно якбач поясняти, же наш флаґ быв принятый у 2007-ім році Світовым конґресом Русинів, де не сиділа Росія як членьска держава і доднесь єй конрґес не взяв за члена, і же собі то конґрес не вытягнув із пальця, бо вже Адолф Добряньскый 150 років назад писав, же Русины бы мали за свою взяти всеславяньску триколору. Даремно. Бо як говорить пословиця – што ся бабі хтіло, то ся бабі снило. І нашто дати досправдову іформацію о значіню і історії русиньского флаґу, кідь можеме выробити „ворога“?
Інтересне є, же найвекшым неприятельом є моментално русиньскый флаґ. В тых самых медіях ся єдночасно дочітаме о геройскых членах УПА і флаґ, під котрым ся забивали невинны люди, нелем в часі войны, але і рокы по ній а нелем на Україні, флаґ, котрый бы мав з ганьбов скінчіти раз і навсе в історії, є проявом україньского патріотізма, з котрым походують націоналісты і уж нелем дома. Лем ку прикладу, на Словакії ся публічне презентованя сімболів повязаных з фашістічнов Словакійов, Глинковов ґвардов, карать. Навспак, свій флаґ гордо завісіме на нашых културных подіях, і нихто нас за сепаратізм не карать.
Наперед єм собі думав, же „перфоменс“ Івана Данацка є без значіня і може то лем приводити біду – йому і Русинам обще. Но не мав єм так цалком правду. Окрім біды то мало велике значіня. Ниякым способом не хочу коментовати різны актівности Івана Данацка. Головно, іде о його пріватны актівности. Но теперь ся коло його актівности вказала єдна важна справа. Красно ся нам знова одкрыло, якыма методами робить україньска журналістіка. І гей, буду ґенералізовати, бо од єдного – двох порталів, тоту пропаґанду перевзяло много далшых векшых і меншых медій.
Явить ся то так, же на Україні мож без того, жебы чоловік мусив похыбовати о обєктівности, чітати лем новинкы з рецептами. Но, лемже мам таке чутя, же зараз прийде і на них. Так ці іншак, мушу признати, же рецепт на пропаґанду, є уж якбач в Києві знамішый і популарнішый, як на „вареники“.
Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА