Квятоньска церков старша о парудесят років?

Як заявила Краківска Ґазета на своім сайті, в грекокатолицкій церкви св. Параскєвы в Квятони явило ся сенсацийне одкрытя. На престолі найдено антимінс, котрий гіпотетичні міг бы вказувати на старше датуваня храму, як поч. ХVIII ст. Одкрытя доконано вчас ремонтовых робіт, котры літом проходили в святыни.

Про Краківску Ґазету на тему окрытя оповідат долголітній опікун квятоньской церкви – Ян Гыра, котрий повіл, же антимінс находил ся під двома обрусами, котрыма прикрываний є престіл. Подля него, все зміняне было лем тото перше, а то за справом літурґічного рока, а тото друге оставало нерушане. Ремонт справил, же рішено піднести друге полотно, під котрым явил ся речений антимніс. Кєд бы не він [ремонт – прип. ред], перше нихто не знал о його істнуваню – додає Гыра.

На антимнісі находит ся інскрипция в церковно-славяньскым языку, прото парохія звернула ся до православного свящнника – о. Романа Дубеца з Ґорлиц, котрий домоміг одчытати інскрипцию. Выникат з ней, же антимінс был даний квятоньскій громаді владыком Йоаном Малаховскым, котрий был перемышльскым єписком в рр. 1671-1691, a дальше завідудал грекокатолицком хольмском єпархійом до 1693 рока. То тіж цікавий факт, понеже за історичныма даныма православна перемышльска єпархія приняла постановы берестийской уніі такой сто років по єй підписаню в 1596 р. Акт приєднаня православной перемышльской єпархіі до католицкой Церкви довершыл товдышній владыка Інокентий Винницкій. Прото сама інскрипция на антимінсі потверджат, же до 1691 р. – парарельно до православных єрархів – были покликуваны і грекокатолицкы перемышльскы владыкы, але фактичной юрисдикциі не мали. Другє, што выникат з одчытаной інскрипці, находячой ся на антимінсі, то запис, же до його подаруваня дішло вчас пануваня польского короля Яна ІІІ Собєского, котрий панувал в роках 1674-1696.

Тоты факты моглы бы давати припущыня, же храм св. Паракєвы з Квятони є о пару-парунадцет, а може парудесят років старший. Актуально принимат ся, же церков была побудувана ок. 1700 рока. Але спомнений антимінс, окрем інформаций про владыку, котрий го надал, не приносит інформациі, до якой конкретной церкви был він даний. Як підкрислил Краківскій Ґазеті о. Дубец – […] праві все антимінс мал одручний впис о тым, якій святыни был даруваний. Гев такой інформациі неє. Ціла справа наберат іщы векшой таємниці, коли бы приняти факт, же каждий новий владыка, котрий обнимал єпархію, надавал парохіі такій антимінс наново. Священнослужытелі мали в обовязку старий антиміст деси переховати, або поручыти го до єпархіяльного архіву.

Такы приміры – передаваня антимінсів з єдной церкви до другой (новой, часто побудуваной на місци старой) – выміняны сут напр. вчас деканальных візитаций в бічскым деканаті. Зато і днес, кєд на полотнах не сут записаны даты і другы інформациі, тяжко потвердити іх історию і походжыня, а іщы тяжше повязати з датом поставліня нового храму. Зрештом, до того мож дійти з більшом докладністю через професийональны архітектонічны і дендрохронолоґічны досліджыня, котры барз точно, ачий з конкретном датом рока, одречут на звіданя: коли была збудувана квятоньска і кажда інча церков.

Kвятоньскій антимінс є выконаний  з леняного полотна, на котрым находит ся надрук з приведеном інскрипцийом. То барз характеристичне, понеже николи не стрітил єм в літературі такого антимінсу єпископа Малаховского. Знаны сут лем малюваны примірникы, як хоц бы сес подаруваний до Панкной – повіл Краківскій Ґазеті о. Роман Дубец. 

Опікун церкви – Ян Гыра заповіл, же плянує одвидіти краківску академію штукы, жебы одчытати дату, котра колиси была выписана на полотні. Надіє ся, же може гын будут мати змогу детально заналізувати антимінс.

За історичныма переданями, назва русиньского села Квятон на Лемковині взяла ся од польского придомка «Квятон». Першы взмінкы про село находят ся в добрах роду Ґладышів в роках: 1462, 1480 та 1528. В 1629 році село приналежало до парохіі в Устю Рускым і были в ним лем дві ґаздівкы. О триста років пізнйше, в 1921 році повселюдний спис выказал 258 Русинів грекокатолицкого віросповіданя і 3 римокатоликів. Початком 30. років ХХ ст. більшіст жытелів села доконало конверсиі до православя, што довело в 1933 році до побудуваня часовні – то днес дочырній храм православной парохіі з Ганчовы. Грекокатолицку церков в 2013 році довєдна з другыма памятками русиньской архітектуры вписано до реґістру світовой спадковины UNESCO.

Інфо за Краківском Ґазетом.