25 років Світового конґресу Русинів

По довгых роках українізації, котра проходила в державах комуністічного блоку, на кінці 80-тых і зачатку 90-тых років 20-го столітя основаньом русиньскых орґанізаціях в окремых державах як Фенікс із попела зачінав повставати русиньскых рух. Днесь тот рух звеме як третє народне возроджіня Русинів. Но русиньскы орґанізації, котры в розвалинах соціалізму зачали діяти і возроджовати народ в окремых державах, скоро зрозуміли, же є потрібна співпраца і в рамках цілосвітового форума.

Поступно ся одкрывали граніці міджі окремыма державами і тым ся вытворили і новы можливости про взаємны контакты міджі Русинами. Наповніньом ідеї зробити якыйсь цілосвітовый форум Русинів наповив ся у 1991-ім році, кідь завдякы запаленым і одважным Русинам з Русиньской оброды (в тім часі існовала іщі Чехословакія і назва орґанізації была лем Русиньска оброда, аж пізніше, по выникнутю Словакії зачала ся хосновати назва Русиньска оброда на Словеньску) і представителів русиньского руху в далшых пятьох державах Европы і Северной Америкы, быв скликаный до Міджілаборець 1-шый Світовый конґрес Русинів (СКР), котрый мав про Русинів велике значіня і вырішалный вплив про їх нове возроджіня. По довгім часі неслободы ту Русины світа надвязали першы контакты. Тот першый конґрес в Міджілабірцях положыв міцьный фундамент і накреслив далше прямованя свого народностного жывота і мав великый вплив на розвиток русиньской комуніты в цілосвітовім масштабі.

Од той історічной події минать уж 25 років. За тот період собі орґанізація СКР выбудовала свою орґанізачну штруктуру, котру днесь творять представителі Русинів Словакії, Україны, Польщі, Мадярьска, Сербії, Хорватії, Чехії, Румунії і Северной Америкы (США і Канада). Но вернийме ся на зачаток. Ку тому, што проходило 22-го і 23-го марца 1991-го року у Міджілабірцях.

1. Світовый конґрес Русинів

Довгорічный функціонарь Русиньской оброды на Словеньску Павел Дупканич із нагоды 20-го юбілею од першого конґресу в новинках Інфо Русинв в чіслі 11/2011 на тоту історічну дію споминав так:

На челній стіні салы, де проходило історічне засіданя 1-го СКР, было величезныма буквами надруковаме найактуалніше гесло: „Ой, пробудьте ся, Русины, жебы на Вас были пышны – дівкы, сыны. Жебы плоды нашых отців не пропали… Жебы гробы нашых предків не плакали.“

На основі єдного з першых схваленых законів в Чехословакії тогдышнім парламентом ч. 85/1990 Зб. о здружовані людей, одкрыв ся вольный простор і на заснованя обществ на обчаньскім прінціпі. В згоді з тым законом было в Міджілабірцях засноване в 1990-ім р. і перше русиньске обчаньске здружіня під назвов Русиньска оброда (РО). Значіня заснованя РО, з погляду далшого розвитку в русиньскім русі, є бесспорні великый і єй взник вытворив потребны условія на тото, жебы о рік пізніше была в Міджілабірцях заснована і перша міджінародна русиньска орґанізація – Світовый конґрес Русинів. В Міджілабірцях была на тото приязна сітуація, бо то є область з перевладаючім русиньскым жытельством, котре уж і скорше выразні поставило ся против насилній українізації.

Треба высоко оцінити тых людей, котры стояли при зроді міджінародной орґанізації, а то главні Василя Турока, Павла Роберта Маґочія (проф. Торонтьской універзіты), Андрія Копчу (Польща) і іншых запаленых русиньскых функціонарів з Войводины в бывшій Югославії, зо Закарпатьской области Україны і Северной Америкы.

Першый світовый конґрес быв скликаный в Міджілабірцях в днях 22. – 23. марца 1991-го р. а його участниками были Русины з пятьох держав – Словакії, Польщі, Сербії, Україны і Северной Америкы. Двойдньовый конґрес вів Александер Франко. Із вступным рефератом ту выступив втогдышній председа Русиньской оброды і першый председа СРР Василь Турок-Гетеш.

Василь Турок конкретніше представив свою візію до найблизшой будучности. На тім історічнім першім СКР выступив і проф. Павел Роберт Маґочій (Канада), котрый інформовав участників конґресу о історії Карпаторусиньского народа і показав на потребу актівні розвинути процес русиньского народного возроджіня.

Тото першый світовый форум русиньской комуніты мав велике значіня главні в тім, же наштартовав новодобый возроджуючій процес Русинів во вшыткых областях культурно-сполоченьского і хрістіаньского жывота в окремых державах. На конґресі в Міджілабірцях його участници здобыли першы інформації о жывоті Русинів в окремых країнах, надвязали першы міджінародны контакты і договорили ся на конкретній сполупраці. За найосновніше того міджінародного стрітнутя Русинів перед 25-ма роками в Міджілабірцях мож брати тото, же становили собі смілы конкретны цілі і поступы, як досягнути узнаня і зрівноправніня Русинів у своїх країнах. 1-ый СКР по першый раз схвалив Світову раду Русинів (СРР) як найвысшый выконный орґан, котрый буде діяти міджі двома засіданями конґресу. Конґрес схвалив і свойого першого председу, котрым став ся Василь Турок з Чесько-Словеньска, і котрый стояв на челі той міджінародной орґанізації повных 10 років. Далшыма членами Світовой рады Русинів стали ся – П. Р. Маґочій (Северна Америка), Андрій Копча (Польща), Михал Варґа (Войводина, тогдышня Югославія) і Васіль Сочка – Боржавін (Україна).

О конґресі писало і Нове життя – Каравана іде дале

На зачатку 1991-го року Александер Зозуляк, котрый ся пізніше в тім самім році став шефредактором першых новинок – тыжденника, котрый зачав выходити в бывшій Чехословакії під назвов Народны новинкы, робив іщі про новинкы Нове життя, што была україньска ґазета, яка в тім часі была „претрансформована“ на тыжденник „Русинів-Українців ЧСФР“ (Чесько-словеньска федератівна републіка). О конґресі на сторінках Нового життя інформовав і він.

„… В Міджілабірцях сітуація была інакша: кідь у Пряшові (позн.: ту ся говорить о міджінароднім научнім семінарю „Традіції реґіоналных култур Русинів-Українців у Карпатах і діаспорї“) перевагу (што до чісла) мали тоты, што суть україньской орьєнтації, то ту перевагу мали Русины – домашні, але і з Підкарпатя, Польска і Югославії. Найостріше выступали Підкарпатці, а найрівноважніше – югославскы Русины (їх выступліня ся мі любили найвеце). Ту є причіна ясна: кідь першы лем ся добивають своїх прав, то тоты другы їх мають признаны в найвекшій мірі, праві они суть державов узнаны як самостатна націоналность. За то бойовали і Підкарпатці, і нашы Русины, але і Лемкы. А же ся в Чесько-Словеньску створюють подобно добры условія як у Югославії, о тім свідчіть і першый Світовый конґрес Русинів у Міджілабірцях, де силно прозвучало: „Мы Русины!“ Гей, то прозвучало, а за свою ідентічность, за своє узнаня Русины Чесько-Словеньска вырішыли бойовати. І як повів Шевченко: „Боюйте – выбоюєте!“…

…Весна – часть року, кідь вшытко ся пробуджать до жывота. Так істов сімболіков є і в першых днях весны зреалізованый першый Світовый конґрес Русинів, Русинів пробудженых до жывота. А ці будуть зберати уроджай, то залежить од них самых, од каждоденной лопітной роботы, якой їх чекать много.“ („Міцно прозвучало: „Ми русини!“, Нове життя., ч. 13 / 91, 1. стор.)

В тім самім чіслі Нового життя быв у додатку під назвов „Голос Русинів – з нашых сел і міст“ публікованый і выступ Павла Роберта Маґочія на конґресі. Статя мала назву Карпаторусины: новый ці возродженый народ?

„Обертаючі ся к Пряшівщіні в Чесько-Словеньску мушу повісти, же мы в Америці не цалком сьме были несподіваны з возроджіня русинства. Тадь україньска орьєнтація ту ниґда не мала таке глубоке коріня, як на Підкарпатьскій Руси… Несподівала нас але швыдкость, з яков зареаґовали Русины на Пряшівщіні. До тыждня по револуції 17. новембра 1989 у Пряшові ся уж зышла ініціатівна ґрупа. Она зліквідовала політічно скопромітованый „Культурний союз українських трудящих“ і на єй місцю установила „Союз русинів-українців Чехо-Словаччини“. Але кідь дакотры Русины пришли на то, же нова орґанізація не одповідать їх потребам, они заложыли в марцу 1990 року свою властну орґанізацію в Міджілабірцях – Русиньску оброду. Інтересно, же прихыленці Русиньской оброды – то векшынов люде молодшого поколіня, не так скушены в орґанізачных ділах, але без шпляхів сполупрацы з комуністічнов владов до р. 1989… З многых аспектів русиньскый рух мать векшы успіхы на Пряшівщіні, як в іншых країнах, де скоріше неекзістовав…“

Зозуляк в публікованю матеріалів із конґресу продовжовав і валшім чіслі Нового життя 14/1991, кідь опубліковав текст Василя Турка-Гетеша, што так само вышло в додатку „Голос Русинів – з нашых сел і міст“ під назвов Найглавнішый – проблем народной ідентічности.

„… Сьме свідками історічного моменту в жывоті Русинів, не берьте то як ефектный штілістічный елемент, але як факт, котрый жывот Русинів двигать на высшый ступінь їх розвитку. Саме познаня, же можеме выступати як самостатный народный субєкт перед тварьов вшыткых народів світа, вытварять в нашых душах простор на гордость і радость. Думаме сі, же то, што сьме дістали од своїх предків, честно і іщі примножене даме нашым потомкам, хоць донедавна ся нам виділо, же наша ґенерація ся той радости уж не дожыє. Виділо ся нам так зато, бо наш народный жывот быв безнадійно затоптаный до болота – самы русиньскы сыны го затоптали, бо служыли іншым інтересам, як інтересам свого народу… Подля мене першым і найглавнішым проблемом є проблем народной ідентічности, котрый в різных реґіонах Европы мать різну інтензіту… Теперь ту поужыю знаму арабску пословіцю: „Псы брешуть, а каравана іде дале!“ Наша каравана ся підняла на ногы, іщі кус стоїть на місцю, але першый верблюд уж выкрочів.“ (Слово брехати ту было схносновно в україньскім значіню.)

Од першого по сучасность

Од першого конґресу минать 25 років і конґрес од того часу проходив у Криниці (Польща) в 1993-ім році, в Руськім Керестурі (Югославія – днесь Сербія) у 1995-ім році, в Будапешті (Мадярьско) в 1997-ім році, в Ужгороді (Україна) в 1999-ім році, в Празі (Чехія) у 2001-ім році, у Пряшові (Словакія) в 2003-ім році, далшый в Криниці у 2005-ім році, в Сіґеті (Румунія) у 2007-ім році, в Руськім Керестурі і Петровцях (Сербія і Хорватія) у 2009-ім році, у Пілішсенткересті (Мадярьско) у 2011-ім році, Мукачові і Сваляві (Україна) у 2013-ім році і місті Дева (Румунія) у 2015-ім році.

У функції председы Світовой рады Русинів вычеряли ся дотеперь Василь Турок-Гетеш, Александер Зозуляк, Андрій Копча, Павел Роберт Маґочій, Дюра Папуґа, і сучасным председом рады є Штефан Лявинець.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА