З тыжденника: «Чужына і єй Ватра»

Од 1947 рока з не-свойой волі, а під беззаконным примусом Лемковина нашла ся на чужій, західній земли. Більшіст єй діти доднес гын прожыват, хоц декотры постепенно о ній забывают, ачий час-до-часу памятают. Добром хвильом на продолжаня штоденной памяти, ци як іде про другых – памяти раз до рока, є напевно велика стріча Лемків, котра рік-по-рік проходит на чужыні в селі Михалів поблизко Любіна. То Лемківска Ватра, котра того рока празднувала 36. ден нарождыня, коли то на михалівскій рівнині перший раз розгоріло огниско, пак назване Лемківском Ватром.

Дощ і сонце, сонце і дощ

Чужына од вельох років являт ся быти непокірном для жыючых гын Лемків, а од деякого часу істо стає ся докучлива для Лемківской Ватры в Михалові. Влонишня ватра напевно на долго зайде в памят орґанізаторів, а то не лем зато, же гріло як на Сагарі, але певно і зато, же пришло на ону ватру меньше люди. Непокора не лем серед природы. По части, непокірны были і самы Лемкы, котры як не ішли на весіля, то просто марудили, же кып, же кріп, же пісок. Того рока непевно было ліпше. Хоц ден перед розпаліньом ватры на чужыні гріло як за старых років, то такой цілу пятницю ляло і моментальні ся остудило. Щестя в нещестю такє: перестало ляти даде на дві годины перед офіцияльным одкрытьом ХХХVI Лемківской Ватры на Чужыні в Михалові. Така хвиля непошкодила заінтересуваным, впертым ватрянам, котры і так охочо пришли на тогорічне торжество рідной культуры. А дальше то уж было лем ліпше. Субота першого вікенду серпня/авґуста явила ся якоси інча як за послідні рокы. Ани не ляло, ани якоси барз не гріло, просто хвиля дописала.

Поклін покривдженым

Традицийно квітя під памятником злочыну «Акциі Вісла» поклали польскы парляменатристы, запрошены гості з околичных самоурядів, як тіж діти і внукы тых, котры досвідчыли траґедиі безакконного выгнаня. Попри камени, на котрым находит ся таблиця близко сперед двадцетьох років, выставлены были таблиці з назвами вшыткых русиньскых сел з Лемковины, котры были насильно выганяны од яри ’47.

Артисты все шумны

Як іде о артистичну част подіі (а тота хыбаль є основом каждого фестівалю) то єй рівен з рока на рік в Михалові іде догоры. Орґанізаторы старают ся так доберати выступуючых, жебы заєдно не бракло традициі і топовой модерности. В тым році вшытко было так заплянуване, жебы і в пятницю, і в суботу потішыло ся око старшых, як і выгуляли ся ногы молодых. Традицийні отворіню ватры товаришыло выступліня ансамблю діючого при орґанізаторі фестівалю, т.є. Стоваришыню Лемків. Лемківскій Ансамбль Пісні і Танця «Ластівочка» з Пшемкова, як ґазда каждой стоваришыньовой подіі, піднеслым співом «Горы нашы» привитиал запрошеных гостів і такой одраз запросил вшыткых до амфітеатру. Дальше мож было видіті репрезентантів рідной землі – ансамбль «Терочка» з Руской Бурсы, котрий запрезентувал ся з новым проґрамом. По них, на сцену пришло більше модерности і індивідуальной творчости. Постепенно виділи сме ґрупу «RE -Karpaty Project», ансамбль «Ромба» з Прагы вєдно з приятельом цілого ансамблю ЛЕМ.фм – Робертом Ломбіно, та вкінци топовий словацко-русиньскій ансамбль «Грдза» зо самого центру Пряшівской Руси – Пряшова. Забаву на завершыня того студеного, мокрого дня заграли гудакы з капелі «Демай».

Другій ансамбль з Пряшівщыны, котрий мал такой отворити суботні выступліня не доіхал. Камюнчане і іх «Барвінок» тот рік не змогли прити до Михалова, де такой сут менуваны уж як пoстійний гіст. Дальше, до сценічной перервы презентували ся діточкы з ґруп «Кычерка» та «Ластівчата». По 18.00 год. сцену заняла «Розтока» з Рудной,  варшавякы з «Літаючого дивана» та фамелийний колектив «Файна Ферайна». Пізнійше, уж за михалівскым амфітеатром, на ватряній луці новий проґрам вказала «Кычера» з Ліґниці, котра тот рік празднує своє 25-літя. Такой публикы і великого заінтересуваня «Кычерякы» не мали давно, прото тым більше є то доказ того, же видовиско «Лемківскы собіткы» полюбило ся ватрянам. Пак, обзераючы вернули до амфітеатру, де зачал ся уж осатній бльок выступлінь. Музыку кантри в получыню з галицкыма мелодиями вказала ґрупа «Lemko Bluegrass Band» зо Львова, при котрій помаленькы зачала ся гулянка. Пізнійше доіхала «Крамбабуля» з Познаня – выявліня влонишньой ватры, коли од тамтой поры зачали робити штораз більшу карєру. Завершыньом суботы была забава заграна ансамбльом «Водограй».

Посмертний Никыфор

В пятницю перед выступліньом «Терочкы» капітула Стоваришыня Лемків вручала нагороды ім. Никыфора (Епифана Дровняка), яка є подяком за труд вложений в плеканя, розвиток і підтримуваня рідной культуры і достоменности Лемків. Посмертні нагороду признано бл.п. Михалови Романякови, котрий одышол на 78. році жытя. На рукы жены статуу склал предсідатель Стоваришыня Лемків, Андрий Копча, котрий в короткых словах припомнил, же особа Михала Романяка вписала ся в історию михалівской ватры, при котрій все помагал і чул ся за ню одповідальний. Приятель покійного лавреата, Ваньо Дзядик, одчытал спомины про єдносельчана, а пак пристутны одспівали Вічну Памят.

Ватра не лем фестівальом співу і танця

Бодай перший раз в Михалові одбыл ся дискусийний панель. Тема, котру задумала провести проф. Олена Дуць-Файфер, была барз актуальна. Звіданя «Ци в лемківскым середовиску заходит поколіньова зміна і што она значыт?» выкликало вельо реакций, котры вказували на тото, же помедже молодыма і старшыма активістами можут заходити деякы непорозумліня. Што важне, в бесіді взяли участ не лем Русины з Чужыны, але тіж репрезентанты Лемковины, Пряшівской Руси, та потомны высыленых на Украіну. Бюро Ватры в тым часі одвиділ і єден Гуцул з походжыня, котрий позитивні однюс ся до заходячых процесів в лемківскым світі, котрий – зрівнуючы го з гуцульском локальном активністю – фурт намагат ся іти допереду.

Інчыма пропозициями, повязаныма не лем з поважныма темами, были напримір спортовы змаганя, котры як все притягнули заінтересуваных. В само суботнє полудне зачал ся турнір футболю, а по ним розгрываны были волейбольовы змаганя.

Про діточкы орґанізаторы тіж памятали. Для них зорґанізувано конкурс рецитациі, співу та малюнку, а на окремій сцені «під грушком» проходили варштаты, ведены молодыма Лемкынями, маючыма педаґоґігну освіту.

ЛЕМ.фм медияльным партнером

Но і в тым місци кус треба понарікати на михалівскы рівнины і лісы, понеже то через них не повело ся зробити прямой трансмісиі, ґу котрій потрібний є не так скорий, але стабільний інтернет. На жаль, в тым році не повело ся найти доброго получыня, котре ґварантувало бы слухачам комфрортове одбераня. Але успіх ЛЕМ.фм мож вказати з інчой стороны. То за справом шатра, при котрым мож было покупити вшелеякы выдавництва з русиньской обшыри, котры розходили ся як теплы булочкы. Част з люди ани не знала, же Лемкы друкуют, же пишут, же іх язык є фурт жывий і не заходит ся на його вымертя. Тот акцент повинен тішыти тым більше, же находиме ся в передроці річниці злочыну выгнаня, котре мало нас доцяп засимілювати. Яка буде наступна тридцет сема ватра? Ци пройде в тіни смутной для Лемків річниці? Одповід уж о рік.

Фотореляцию з XXXVI Лемківской Ватры на Чужыні мож найти за тым мотузком.