Пікнік Руской Бурсы на ЗНИМКАХ

Долгожданий, плянуваний, а пак шыроко заповіданий пікнік Руской Бурсы успішні прошол в минулу суботу, 18. червця/юнія т.р. На спільне святкуваня і радуваня ся з нагоды двох ювілеів – 25-літя реактивациі Стоваришыня Руска Бурса і 5-літя радия ЛЕМ.фм, пришла велика громада люди, а свойом присутністю угонорували нас барз почестны і заслужены для Лемків особливости.

Приіхали потішыти ся разом з нами м.ін. найвыдатнійший лемківскій композитор Маестро Ярослав Трохановскій, гоноровий член Стоваришыня Руска Бурса, та вельолітній лемківскій діяч і поета – Павел Стефановскій, долголітній ведучий Русиньского Демократичного Кругу Лемків «Господар», якого бюро містило ся в єдным з поміщынь Руской Бурсы. Серед гостів были тіж першы бурсакы – тоты, што підняли ся труду реактивациі Стоваришыня, долголітні ведучы Стоваришыня – Йоан Квока і Богдан Ґамбаль, вельолітня заступця ведучого др габ. Олена Дуць-Файфер, ведучий Стоваришыня Лемків Андрий Копча. Были тіж гості з другой страны границі, а серед них Петро Мікула, староста села Біловежа, русиньскій діяч, член Русиньской Оброды на Словациі і выдатний театральний режысер молодого поколіня Стано Білий. Не бракло тіж локальных власти найвысшого щабля – бургомайстра міста Ґорлиці – Рафала Куклі, і старосты ґорлицкого повіту – Кароля Ґурского.

Офіцийна част, яка зачала ся о 16.00 год., попереджена была розрывково-едукацийныма активностями для діти – наймолодшых выхованків Руской Бурсы, для котрых Стоваришыня пару раз до рока рыхтує ріжны подіі. Перемовліня зачал Павел Малецкій, теперішній ведучий СРБ, якій покус приближыл початкы реактивуваного Стоваришыня, бесідувал о його товдышніх задачах, о тых котры сут продолжаны дотепер і о новых обшырях діянь. Хоц для орґанізаторів найважнійшым была спільна стріча, то приємным елементом было отриманя од симпатиків СРБ дарунків, як символ узнаня для цілой його роботы. Ведучий Містной Орґанізациі Русиньской Оброды на Словациі Петро Мікула офірувал до Ізбы Памяти два великы портреты русиньскых будителів – А. Духновича та А. Павловича. Найдут они своє почестне місце попри лемківскым учытелю – І. Русенку. Бібліотека Руской Бурсы збогатила ся о пару інтересучуюых книжок, альбомів, а навет о фільм і почестну грамоту.

Наступна част, хоц плянувана на свіжым повітри, на специяльні до того зрыхтуваній сцені, мусіла перенести ся до середины будинку. Коротко ліючий дощ барже настрашыл вшыткых, як фактичні пошкодил в стрічы. З єдного боку шкода, же сцена не выла докінця схоснувана, не вшыткы помістили ся тіж в головній сали – вельо обзерало стоячы в корытарі, сусідній сали, ачий зо двора, але – з другого боку – добрі, же хмары пригнали вшыткых хоц на хвилю до середины. Была то нагода, жебы пообзерати нову експозицию, о яку збогатила ся Руска Бурса, а то архівальны знимкы Лемків з часу меджевойня, авторства Р. Райнфуса, якы передал Музей Народного Будівництва в Саноку. Велькоформатовы знимкы з лицями нашых предків на долший час загостили до бурсы і напевно каждому, хто ся ім призрит, останут в памяти. Декотры з них бавлят, смішат, декотры застанавляют, зворушают, часом смутят – выкликуют емоциі, бо і тоты емоциі аж кыплят зо знимок. Видно спрацуваных, застараных, але, здає ся, щестливых люди. Видно тіж, же не каждий был рад з того, же го фотоґрафували…

З фотоґрафуваня не робила сой нич, ведена Андрийом Трохановскым, бурсяна Терочка, вправлена уж в сценічне жытя. Хоц в неполным складі, але з вынятковом певністю і енерґійом заспівали для нас. Симпатичным акцентом было запрошыня до остатньой співанкы вшыткых присутных на стрічы осіб, якы од початку были, або дале сут заанґажуваны в діяльніст ансамблю, а то: Галину і Андрия Малецкых, якы основали ансамбль з парулітніх Лемчаток, даючы основу для пізнійшых успіхів ансамблю, Павла Малецкого, Сусанну Яру, Мирослава Пелехача і Варвару Дуць.

Пак сцену зачарувала і очарувала слухачів артистка Сусанна Яра. Є так за каждым разом, коли Сусанна выступує для бурсяной публикы і певно все уж так остане. З каждым выступом Сусанна заскакує дачым інчым, а то надзвычайном вражливістю выконаня співанкы, а то непокірністю гушель, ци перфекцийным дополнюваньом ся з акомпаніюючыма клявішами. В тій роли незмінні віртуозерско Павел Гараньчык. Але, так направду, то вельо не чуло ся сполненыма іхнім выступом – был о пару раз за которкій. 🙂

Довершыньом артистичной части был выступ леґенды нашой співанкы – Мариі Мачошковой. І хоц бы-м хтіла ся про тото розписувати, то выпередил ня уж редакцийний колеґа Богдан Ґамбаль. Так він, як і вшыткы пристуны, были захоплены можністю почутя нажыво, так зблизка, того голосу, котрий запамятал ся на все, коли в дітиньстві в недільны дополудня слухало ся, хотячы ци не хотячы, бабине радийо. Дахто повіст, же то натігане, але як пояснити праві-же овацию на стоячо, коли артистка допіро лем вошла на сцену?

Ци выпадат писати дашто про неофіцийну част? Но хыбаль лем тілько, же мало коли і мало де мож посідити сой в так приємній, свобідній атмосфері посеред люди, котрых нихто до ничого не примушат і нихто на никого волком не смотрит. Можна? Руска Бурса наступний раз доводит, же можна.