Страта памяти в пивніці

Остатню пятніцю і суботу проходило в Криніці Бієнале лемківской / русиньской културы. Тото, што было в тых днях найважніше з того, што ся стало, не было на сцені културного салу, де выступали нашы ансамблі і солісты, а за запертыма дверями пивніці пензіону, де были запрошены гості укравтельованы.

В рамках бієнале проходило в суботу і засіданя Світовой рады Русинів (СРР). Того контроверзного на засіданю было веце, што мож бы спомянути. Но не буду робити плану кров. Най собі інтерны справы рада рішать міджі собов. Покля ся не зъїдять міджі собов, все є можливость комунікації і доброго кінця. Але єдну справу собі одпустити не можу. Бо СРР якбач барз плано служыть память. Кідь мають членове рады память добру, потім є то односно справы, котру рішыли, іщі гірше.

Такой в суботу по засіданю СРР по Криніці щебетали пташкы, же членове СРР, не вшыткы, крітіковали Северну Америку, як члена Світового конґресу Русинів, же не робить засіданя СРР і не робить конґресы. І зато собі одголосовали, знова не вшыткы, же Северна Америка має заплатити якусь „кавцію“, і підкреслюю, же в десятках тісячів доларів. Іншак єй якбач барз радо СРР вышмарить із конґресу. Я розумію, же СРР потребує даякы грошы, але покля хтось платить членьске в стовках евр і Америка має платити десяткы тіячів, тому єм зрозуміти не годен. І шаленство той думкы, має іщі іншы аспекты, о котрых бы мала СРР роздумовати іщі перед тым, як дашто таке выпустить із своїх рот.

Не знам, ці хтось із СРР роздумовав над тым, же покля ся робить конґрес в Европі, вшыткых нас, котры маєме на конґрес десь іти, то стоїть сто евр уж і з обідом по дразі. І забере нам то штири дні – два на драгу, два на конґрес. І то є вельо, бо покля ся не робить конґрес десь перед Інстамбулом, та і менше треба на драгу. У делеґатів, котры ідуть із Америкы, є то мінімално тыждень вольна з їх роботы і заплачіня драгы, што під тісяч евр якбач не піде. І кідь, та лем барз мало.

Но і то, же не роблять конґрес у Америці – думам, же бы з тым мали найменшый проблем. А мали бы го і де зробити. Лем мій вопрос є, быв то і вопрос Джіма Кепчара-Каміньского на конґресі в році 2013 (не дістав на нього одповідь), же кілько делеґатів бы з Европы реално могло заплатити собі візы, драгу там і назад – і знова повторям, же бы то была сума мінімално коло тісяч евр, і не ішли бы тоты делеґаты в четверь, і не были бы в неділю вночі дома. Най собі то вже каждый зодповість сам, головно членове СРР. Мій тіп є, же бы то быв найменшый конґрес в історії односно кількости делеґатів. Але добрі. Зохабме, же Америка не робить конресы, не хоче їх робити, „лем собі ту ходять і мы ся стараме, мы вшытко платиме“.

Зато зміньме оптіку і посмотьме ся, ці досправды Русины в Америці дашто довжны нам в Европі.

Вшыткы важны політічны справы почас і по Першій світовій войні Русины в Европі досягли лем дякуючі Русинам у Америці. Покля ся в Карпатах народны рады Русинів не знали доїднати де властно хотять належати в новій Европі, америцькы Русины рішыли, стрічали ся з Масаріком, порадили приєднати ся до Чехословакії ітд. Жатковіч ішов до Паріжа, де быв підписаный Сент-Жерменьскый договор, Жатковіч пішов до функції ґубернатора – гей тот Жатковіч, котрый міг собі робити свої справы у Америці, і до „старого краю“ лем післати родині шторік картку на Рождество і Великдень. Міг бы єм меновати далшых. Політічна сила Русинів по Першій світовій войні была така, яка была, і дякуючі Русинам у Америці, котры там свою політіку робили вже давно перед тым. Іншак могли Русины в Европі в тім часі скінчіти гірше. Про свою властну невалушность.

О тім, же покля сьме в Европі не існовали за часів комунізма, там Русины были і діяли, же сьме мали на што надвязати, шкода бісіды. То же доднесь ходять і дуркають на двері Сенату в Споєных штатах Америкы, воюють за нашы права на Україні, є так само якбач неінтересне. Тадь хто бы позерав у світі фінанцій на якыйсь моралный кредіт і моралный довг. Хто бы позерав на то, же кілько з нас, Русинів в Европі, функціонарів з нашых орґанізацій, пішло повзбудити на властны кошты нашы комуніты у Америці, кідь они ходять ту. Жебы і они там чули, же суть нашы, же сьме єдно, же сьме на них не забыли. Хто бы позерав на то, што сьме мы будьколи зробили про них. Суть нам довжны і конець. Треба платити.

Кідьже з моралным довгом якбач у членів СРР не походжу, перейдьме на фінанції. Русины у Америці, одколи там нога того першого Русина вступила, все помагали тым Русинам, што зістали ту дома, і фінанчно. А нелем своїм родинам. Русскый дім в Пряшові, ці памятник Духновіча у Пряшові, тото вшытко могло ся реалізовати і вдяка помочі Русинів у Америці, котры ся складали і посылали ту грошы. Міг бы єм ту раховати і раховати, што вшытко до Другой світовой войны могло выникнути ту в Европі і дакуючі них.

Што є іщі гірше… Прийде мі барз чудне, же люди, котры сідять у СРР, із котрых многы в русиньскім русі суть од паду комуністічного режіму, забыли уж і на тото, же Русины з Америкы фінанчно підпорили неєдну публікацію, котра ту в Европі по 1989-ім році  вышла (наприклад на Словакії і публікацію перед переписом населіня у 2001-ім році, котра мала помочі, жебы люди голосили ся к Русинам), забыли, же спонзоровали різны премії, школы, же помогли наприклад і русиньскому музею в Пряшові сталов експозіційов під назвов За море, же зробили документ о Талергофі, котрый собі так радо теперь посмотриме, і міг бы єм продовжовати. Но і тото вшытко, чудуй ся світу, дашто коштує. Досправды.

Тоты грошы не впали Русинам у Америці з неба. Тоты пінязі так само хтось мусив заробити, мусили їх з дакады позганяти і могли їх дословно перепити на даякім своїм фестівалі, котрый бы собі зробили. Лем они не мають на першім місці фестівалы, як мы ту. Намісто того пінязі дали ту, до „старого краю“, жебы служыли нам. Істо суть Русины у Америці довжны тісячі доларів СРР? Подуркайте собі, прошу вас, на чоло іщі раз. Може ся дашто порушать, жебы зачати роздумовати.

В пивніці є планый тиск воздуху. А є там і менше воздуху. Мало воздуху плано діє на мозоґ і на память. СРР треба все забеспечіти ліпше місце на засіданя, бо може тото была причіна такых нездравых пропозіцій, же мозґы не фунґовали добрі. Кідь прийдеме на то, же тото саме будуть членове СРР твердити і на засіданю, котре ся одбуде на першім штоку, де бы уж мали быти добры условії про мозоґ, потім є уж досправды плано. Потім ся треба назад вернути до пивніці і там помалы робити на себедештрукції конґресу. Бо з такых пропозіцій нич інше выйти не може.

P.S.: Днесь вынятково, так як колеґа Боґдан Ґамбаль у своїх коментарях Раз, два, три, придам відео до статі і я. То поздоровліня Блаженого священомученика Павла Петра Ґойдіча на Рождество Русинам у Америці. Бісідує, як є радый, же їх може поздоровити, же як вельо і фінанчно помагають в церьковных і народных справах Русинам дома. То лем так, про навернутя памяти…

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА