(Свідоцтво свящ. о. Александра Гелитовича з Косова)
На яр 1915 р., выізджаючы з Талергофу до вязниці в Відни, бл. п. отец Гавриіл Гнатишак з Крениці зобрал своіх найблизшых приятелів і повіл так: «Лем Бог знат, ци пережыю тото, што мене жде, прото прошу вас выслухати терпеливо, што вам оповім.
Мене арештували і вывезли до вязниці окружного суду в Кракові. Як лем заперли ся за мном двері вязничной ізбы, явил ся перед мном молодий, незнаний мі мужчына і присмотрившы ся мі, звідал:
— Вы о. Гнатишак з Крениці?
— Так, — одповідам — а чом звідуєте?
— Барз мя чудує такє, же вы іщы жывы, бо на кілько сой припоминам, вас і многых другых наша «высока рада» засудила на смертну кару .
Повіл тото, обернул ся і не гварил нич більше.
Одтепер єм зрозуміл – хто він такій, значыт «украіньскій» провокатор і гев мене переслідує!
Час-до-часу він приходил ґу мі і барз інтересувал ся, як то мене арештували, выслухували і.т.д. Сам ся носил так, як бы не был арештуваний. Вынимал з кышені ріжны запискы, штоси крислил, а своім справуваньом так мене розсердил, што вкінци єм ся го звідал – хто він такій?
– Я – одповіл – пишу ся А. Г-вич і єм адвокатскій конципієнт з міста Т., долго ту не буду, вшыткого лем пару днів, як раз даю в коменду заяву, жебы мя одраз освободили. Так, я попал медже вас через хыбу.
Но, прошол єден тыжден, другій, проплынул і місяц, а його не выпущают. Остал безсильным, задуманым. По цілых днях і ночах мірял тихыма кроками поміщыня там і назад, часто ставал перед мном, на лици малювала ся му сміліст, гейбы хотіл дашто повісти, але заєдно ся обертал і надале молчал.
В тым часі дало ся чути, што росийскы войска приближают ся до Кракова. Тота віст барз го порушыла. Єдного разу вечером, підходит до мене і гварит:
– Отче, виджу, што «Москалі» возмут Галичыну, а нам «Украінцям» тяжко буде вытримати. Прошу вас, коли щестливо вернеме ся, не памятайте нич планне, пробачте мі, і не представляйте мя пред «Москалями» в чорным світлі, а я – зо свойой стороны – коли бы доля захотіла, жебы надышли украіньскы власти, буду памятал про вас.
Гей, видите! – думам собі – почынат ся сповід каяючого грішника. Роблю ся милозвучным і звідую: Тепер точно повіджте, хто мене пригварил іщы перед войном ґу смертній казни?
Він кус подумал і одраз зачал оповідати так: Іщы в 1912 р. была скликана «наша рада» во Львові, вчас котрой засідаючы гварили о можливости теперішньой войны та рішыню сопоставити список вшыткых «Москвофілів», жебы в добрым часі вшыткых іх арештувати і повывішати. Поручено тото мі. Як торговий аґент іздил єм по цілій Галичыні, з єдного міста до другого, зо села в село, і звідувал нашых люди про вшыктых небезпечных «Москвофілів» і лем єм іх записувал. Такій список в вельох примірниках предложыл єм «нашій раді». Она зверифікувала і зазначыла тых найбільше горозных, призначаючы іх тым самым на смерт. Єден з примірників послал єм до воєнных власти, а другій – в святий Юр – Днес виджу, што Бог осудил інакше: не вшыткых вас повісили, а «Москаль» занял «украіньску» част Галичины.
Так, так! – раджу – «не так ся поскладало, як ся плянувало», што буде з вашом Украіном?
Отче, тым меньше од вшыткого ся трапиме. Під Украіну єст уж засіяне. Ховали сме нашу молодіж в украіньскым духу, а нашы бабы проникнуты любовю до Украіны. Все мы хоснували того, што служыло нашым цілям і, коли Росия нами заволодіє, будеме ліпшыма «Москалями!», як вы. Постараме ся вхопити в своі рукы вшыткы общества, вшыткы аґенды, перейдеме на православя скорше як вы, або вымішаме ся з вами, особливо серед вашого духовенства єст немало противників православя. Представиме вас як недостовірных і пожертвуєме нашы жены, котры поймут свою задачу і одкрыют нам пут серед высокых чыновників і обвіщат і ім ідею Украіны так сильно, што в благоприязным і добрым часі они самы нам Украіну сотворят.
Мате його выявліня. Пару днів по тым, коли росийскы войска підышли під Краків, вшыткых нас погнали на желізнодорожну стацию і гев розстал єм ся з тюремным знаємым, каяючым ся грішником.
Єден Бог лем знат, ци верну ся до мойой дорогой руской Галичыны, так, прошу вас, добрі тримайте в своій памяти тото, што єм вам тепер оповіл і постарайте ся в будучым схоснувати.
Потім выіхал до Відня, отец Гнатишак вмер в тамтишній тюрмі.
Свящ. о. Гавриил Гнатышак з Криниці
Чул тото його оповіданя єден з нашых священників, старий ветеран-патріота, припомянутий выже, записал сой і передал так докладні та в такій подобі, в якій тепер ту была мном приведена.
(Талергофскій Альманах, ПРОПАМЯТНА КНИГА австрийскых окрутности, звірств і насильства над карпато-рускым народом в період Bceмирной Войны 1914—1917 р., Львів, 1932 ізданiе “Талергофскаго Комітета”)
фото горі – ікона з Талергофу о. Гнатишака.
перевюл ґ